Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2019 року у справі №127/10311/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 127/10311/17

провадження № 61-31379св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Марчук В. С., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на його користь стягнуто заборгованість за договором позики від 17 травня 2011 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 317,60 грн та 3 % річних у розмірі 550 грн. На підставі цього рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Станом на момент звернення до суду з цим позовом ухвалене рішення виконано частково, зокрема ОСОБА_2 сплачено 1 880,66 грн.

Враховуючи, що відповідач виконав своє зобов'язання лише частково і фактично продовжує користуватись його коштами у сумі 5 980,94 грн, ОСОБА_1 просив відповідно до вимог статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 на його користь 6
709,42 грн інфляційних втрат, 179,40 грн 3 % річних та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 163,11 грн - 3 % річних та 60,99 грн інфляційних втрат.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошових коштів, що по суті є грошовим зобов'язанням, вимоги ОСОБА_1 про необхідність застосування положень статті 625 ЦК України є обґрунтованими. Врахувавши Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, суд визначив індекс інфляції за період з 01 травня 2016 року до 31 квітня 2017 року у розмірі 112,18 %, з урахуванням якого сума інфляційних втрат становить 60,99
грн, 3 % річних за відповідний період складають 163,11 грн.

Встановивши, що позивач не довів, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, суд з урахуванням положень частини 1 статті 1167 ЦК України дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року у частині вирішення вимог позивача про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду скасовано й ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.735,79 грн інфляційних втрат та 144,18 грн 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду. Разом з цим, суд першої інстанції неправильно визначив період, за який указані виплати підлягають стягненню, а також допустив помилку під час визначення сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач не надав суду доказів того, що будь-якими діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 йому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд під час проведення розрахунку неправильно визначили величину зазначених сум, а також не врахували період, за який вони підлягають стягненню, а саме: з 01 травня 2016 року до 31 квітня 2017 року.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат становить 6 716,15 грн, а розмір 3 % річних - 179,61 грн.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що невиконанням ОСОБА_2 рішення суду про повернення належних ОСОБА_1 грошових коштів останньому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року цивільну справу № 127/10311/17.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу № 127/10311/17 передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу № 127/10311/17 призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання рішення суду призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 17 травня 2011 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7 317,60
грн та 550 грн - 3 % річних (а. с. 5-8).

Згідно з відповіддю державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кучинського А. В. від 17 травня 2017 року на користь ОСОБА_1 було стягнуто 1 880,66 грн (а. с. 12).

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року борг за договором позики від 17 травня 2011 року зводиться до сплати грошей, таке зобов'язання є грошовим.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року у позивача виникло право вимагати нарахування на невиконану суму грошового зобов'язання інфляційних втрат та 3 % річних.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 наголошував на необхідності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 709,42 грн та 179,40
грн, відповідно, а також на стягненні вказаних сум за 365 днів - за період з 01 травня 2016 року до 31 квітня 2017 року.

Вирішуючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, зазначивши, що інфляційні втрати підлягають стягненню у розмірі 735,79 грн, а 3 % річних - 144,18 грн. При цьому було встановлено правомірність нарахування вказаних сум за період з 12 липня 2016 року до 31 квітня 2017 року, тобто за 293 дні фактичного прострочення грошового зобов'язання.

Розмір вказаних сум апеляційним судом встановлено на підставі розрахунку, проведеного з урахуванням Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р.

Доводи касаційної скарги вказаних вище висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про стягнення суми інфляційних втрат з урахуванням розміру невиконаного зобов'язання, яке вже стягнуто рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року.

У зв'язку з цим апеляційний суд у своєму рішенні правильно зазначив, що в такому випадку матиме місце подвійне стягнення грошових коштів за договором позики, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про неможливість нарахування спірних сум за період, вказаний позивачем, оскільки в такому випадку прострочення виконання зобов'язання відбулося б раніше його виникнення.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем того, що відповідач будь-якими своїми діями чи бездіяльністю через неповернення позики завдав йому моральну шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди з одних лише підстав невиконання грошового зобов'язання без завдання особі дійсної шкоди, без підтвердження належними та допустимими доказами, цивільним законодавством України не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції у нескасованій частині та висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк