Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2022 року у справі №591/7648/19

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 591/7648/19

провадження № 61-16170 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2021 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання транзакцій щодо переказів коштів нечинними та зобов`язання повернути кошти.

Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2018 року невстановлені особи вчинили відносно неї шахрайські дії, внаслідок чого з її банківського рахунку були списані кошти та без її згоди проведено ряд банківських операцій. Виявивши протиправне проведення банківських операцій за рахунками, у телефонному режимі звернулась до відповідача за номером «3700» з вимогою про блокування банківських карток.

25 жовтня 2018 року на підставі її заяви від 24 жовтня 2018 року Сумським відділом Головного Управління Національної Поліції у Сумській області було розпочате кримінальне провадження № 12018200440003600, в рамках якого її визнано потерпілою, досудове розслідування триває, винні особи досі не знайдено.

30 жовтня 2018 року вона письмово повідомила банк про вчинення щодо неї шахрайських дій, а саме: здійснення невідомими особами перезапуск сім-картки її мобільного телефону, зміну пін-кодів банківських карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , здійснення активації через «Приват 24», зміну фінансового номера банківських карт, здійснення платежів та перерахування через IVR-меню та «Приват 24», також укладення угоди по відкриттю оплати частинами 10 000 грн за кредитним договором від 19 серпня 2009 року, що призвело до виникнення у неї заборгованості по кредитній картці № НОМЕР_1 .

Вважала, що відповідач своєчасно не вжив необхідних заходів щодо припинення шахрайських операцій з грошовими коштами.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд визнати транзакції щодо переказу грошових коштів незаконними; визнати операцію щодо збільшення кредитного ліміту за карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 в сумі 10 000 грн нечинною та зобов`язати банк відновити залишок коштів на рахунку до того стану, який існував перед виконанням цієї операції; визнати операцію щодо встановлення кредитного ліміту в сумі 1 000 грн за банківською карткою № НОМЕР_3 нечинною; визнати операцію щодо встановлення банківської операції «оплата частинами» нечинною та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути кошти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано транзакцію щодо переказу 24 серпня 2018 року о 05 год. 50 хв. коштів в сумі 41 602 грн 08 грн з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 нечинною та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 41 602 грн 08 коп. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано транзакцію щодо переказу 24 серпня 2018 року о 05 год. 52 хв. коштів в сумі 4 500 грн з банківської соціальної картки № НОМЕР_4 на кредитну картку № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 нечинною та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 4 500 грн шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано транзакцію щодо переказу 24 серпня 2018 року о 05 год. 54 хв. коштів в сумі 8 842 грн 80 коп. (сума переказу 8 502 грн, сума комісії 340 грн 08 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 , нечинною та зобов`язано АТ КБ «Приват Банк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 8 842грн 08 коп. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано транзакцію щодо переказу 24 серпня 2018 року о 05 год. 56 хв., коштів в сумі 38 002 грн з соціальної банківської картки № НОМЕР_4 на картку «Універсальна» № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 нечинною та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 38 002 грн шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано транзакцію щодо переказу 24 серпня 2018 року о 06 год. 00 хв. коштів в сумі 37 442 грн 80 коп. (сума переказу 36 002 грн, сума комісії 1 440 грн 08 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 , нечинною та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 37 442 грн 08 коп. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано операцію 25 серпня 2018 року об 11 год. 34 хв. щодо збільшення кредитного ліміту за карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 в сумі 10 тис. грн нечинною та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Визнано транзакцію щодо переказу 27 серпня 2018 року о 09 год. 28 хв. коштів в сумі 41 002 грн (сума переказу 41 000 грн) з соціальної картки № НОМЕР_4 на картку «Універсальна» № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 , не чинною та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 41002,00 грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано транзакцію щодо переказу 27 серпня 2018 року о 09 год. 32 хв. коштів в сумі 51 931 грн 49 коп. ( сума переказу 50 002 грн, сума комісії 1 929 грн 49 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім`я ОСОБА_2 , нечинною та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 51 931 грн 49 коп. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями.

Визнано операцію 03 вересня 2018 року о 00 год. 00 хв. щодо встановлення кредитного ліміту у сумі 1 000 грн за банківською карткою № НОМЕР_3 нечинною.

Визнано операцію 03 вересня 2018 року щодо встановлення банківської операції «оплата частинами» нечинною та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 13 416 грн (сума комісії 3 416 грн) шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваними ОСОБА_2 транзакціями «оплата частинами», нараховані 25 вересня 2018 року; 25 жовтня 2018 року; 25 листопада 2018 року; 25 грудня 2018 року; 25 січня 2019 року; 25 лютого 2019 року; 25 березня 2019 року; 25 квітня 2019 року; 25 травня 2019 року; 25 червня 2019 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що списання грошових коштів з карткових рахунків позивача, встановлення кредитного ліміту та операція «оплата частинами» відбулося поза її волевиявленням, про факт безпідставного списання вона повідомила до правоохоронних органів та банк, який допустив неналежне виконання обов`язків по наданню послуг клієнту щодо його ідентифікації за допомогою віддалених каналів самообслуговування («Приват 24», «IVR-меню»).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання транзакцій та операцій нечинними скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що грошові кошти були списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а банком не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 . Тому вимоги про зобов`язання банку повернути на рахунки позивача кошти шляхом відновлення списаних сум на картковому рахунку обґрунтовані.

Відповідач не надав жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.

Зважаючи на характер спірних відносин, належним і достатнім для відновлення порушеного права способом захисту інтересу ОСОБА_1 є саме зобов`язання банку повернути кошти на рахунки позивача, оскільки визнання судом нечинними транзакцій щодо переказу грошових коштів з належних ОСОБА_1 банківських карток, визнання нечинними операцій щодо збільшення кредитного ліміту, встановлення кредитного ліміту не має своїм наслідком повернення безпідставно списаних коштів, тому ці позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц та від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/7648/19 з Сумського районного суду Сумської області.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Позивач у спосіб, встановлений договором, не повідомив банк про втрату контролю над її фінансовим номером, усі операції по рахунку позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування за допомогою фінансового номеру та паролів входу до системи «Приват24» (статичного - особистого, який відомий лише клієнту, та динамічного, який надходить на фінансовий телефон клієнта).

Згідно з пунктом 1.1.5.29. умов та правил надання банківських послуг держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви держателя карти про блокування коштів на картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ платіжною системою, а у випадку підключення до послуги «Екстрені гроші» також протягом часу блокування платіжної карти.

Зазначені умови договору позивач не виконала, оскільки 27 серпня 2018 року о 13 годин 53 хв. на «гарячу лінію» вона в телефонному режимі повідомила про факт транзакцій, але згідно умов договору вона повинна була негайно письмово звернутися до банку, а це позивач зробила тільки 30 жовтня 2018 року, хоча спірні транзакції відбулися в період з 24 по 27 серпня 2018 року.

Оскільки ОСОБА_1 , як на «гарячу лінію, так і в письмовому вигляді, повідомила банк про факт транзакцій вже після проведення спірних транзакцій, позивач, на думку банка, має особисто нести цивільно-правову відповідальність. До того ж, що сім-картка мобільного телефону, який прив`язаний до фінансового номеру позивачки, перестала працювати ще 22 серпня 2018 року.

В архівах банку не виявлено звернень відповідача з дорученням про постанову карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи або з вимогою про блокування картки до моменту зняття коштів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Кредитні відносини між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» виникли на підставі укладеного 19 серпня 2009 року кредитного договору № SAMDN50ОТС002095481 на відкриття та обслуговування карткових рахунків, на обслуговування якого видана кредитна картка № НОМЕР_1 (універсальна картка). Залишок заборгованості позивача по кредитній банківській картці «Універсальна» станом на 23 серпня 2018 року становив 3 596 грн 67 коп.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 19 серпня 2009 року нею отримано в АТ КБ «ПриватБанк» кредит (а.с. 123).

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 19 серпня 2009 ОСОБА_2 було встановлено кредитний ліміт (а.с. 124).

Використовуючи укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № SAMDN50ОТС002095481, за допомогою IVR-меню (голосове меню) банку та системи «Приват 24», невстановлені особи здійснили ряд транзакцій щодо переказів коштів між рахунками позивачки та протиправно заволоділа кредитними грошовими коштами, а саме:

- 24 серпня 2018 року о 05 год. 50 хв. кошти в сумі 41 602 грн 08 коп. з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 24 серпня 2018 року о 05 год. 52 хв. кошти в сумі 4 500 грн 00 коп. з банківської соціальної картки № НОМЕР_4 на кредитну картку № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 24 серпня 2018 року о 05 год. 54 хв. кошти в сумі 8 842 грн 80 коп. (сума переказу 8 502 грн, сума комісії 340 грн 08 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 24 серпня 2018 року о 05 год. 56 хв. кошти в сумі 38 002 грн з соціальної банківської картки № НОМЕР_4 на картку «Універсальна» № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 24 серпня 2018 року о 06 год. 00 хв. кошти в сумі 37 442 грн 80 коп. (сума переказу 36 002 грн, сума комісії 1 440 грн 08 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 25 серпня 2018 року об 11 год. 34 хв. збільшено кредитний ліміт за карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 на суму 10 000 грн;

- 27 серпня 2018 року о 09 год. 28 хв. кошти в сумі 41 002 грн (сума переказу 41 000 грн) з соціальної картки № НОМЕР_4 на картку «Універсальна» № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 27 серпня 2018 року о 09 год. 32 хв. кошти в сумі 51 931 грн 49 коп (сума переказу 50 002 грн, сума комісії 1 929 грн 49 коп.) з картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на соціальну картку № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- 03 вересня 2018 року о 00 год. 00 хв. встановлено кредитний ліміт у сумі 1 000 грн за банківською карткою № НОМЕР_3 ;

- 03 вересня 2018 року встановлено банківську операцію «оплата частинами» та переведено кошти в сумі 13 416 грн (сума комісії 3 416 грн), у зв`язку з транзакціями «оплата частинами» нараховані відсотки, пеня (штрафні санкції) - 25 вересня 2018 року; 25 жовтня 2018 року; 25 листопада 2018 року; 25 грудня 2018 року; 25 січня 2019 року; 25 лютого 2019 року; 25 березня 2019 року; 25 квітня 2019 року; 25 травня 2019 року; 25 червня 2019 року (а.с. 38-49, 125-141).

24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Сумського відділу Головного Управління Національної Поліції у Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з приводу переєстрування невстановленими особами її мобільної сім-карти та подальшим заволодінням шахрайським шляхом з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» належними їй грошовими коштами в сумі 10 000 грн, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2018 року та розпочате кримінальне провадження за № 12018200440003600, дії невстановлених осіб кваліфіковано за частиною першою статті 190 КК України (а.с. 52).

Постановою слідчого Сумського відділу Головного Управління Національної Поліції у Сумській області від 28 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12018200440003600 (а.с. 59).

У ході проведення кримінального провадження № 12018200440003600 за фактом шахрайства, по якому триває досудове розслідування, не встановлено осіб, причетних до проведення банківських операцій по рахунках позивача (а.с. 169).

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про списання заборгованості по кредитній картці, яка виникла в результаті злочинних дій. Вказувала, що невідомими особами здійснено перезапуск сім-картки її мобільного телефону, змінено пін-коди банківських карт № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , здійснено активацію через «Приват24», змінено фінансовий номер банківських карт, здійснено платежі та перерахування через IVR-меню та «Приват24» та укладено угоду по відкриттю оплати частинами 10 000 грн за кредитним договором від 19 серпня 2009 року, що призвело до виникнення у неї заборгованості по кредитній картці № НОМЕР_1 (а.с. 60).

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02 листопада 2018 року повідомило ОСОБА_1 про неможливість повернення коштів, списаних з її карток (а.с. 56).

Позивач пояснила суду першої інстанції та це підтвердив представник банку, що про факт проведення незаконних транзакцій ОСОБА_1 повідомила банк 27 серпня 2018 року о 13 год. 53 хв. телефонним дзвінком на «гарячу лінію» банку «3700».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не вчиняла дії, спрямовані на списання чи перерахунок коштів з її карткового рахунку, невідкладно повідомила банк про здійснення платіжних операцій, які нею не виконувалися, а відповідач не надав докази на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, та не вчинив дій щодо зупинення здійснення операцій.

На підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій, враховуючи вищевказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку позивача, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц та від 10 липня 2019 року в справі № 522/22780/15-ц, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах не суперечать висновкам судів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович