Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №212/4444/17

Постанова

Іменем України

23 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 212/4444/17

провадження № 61-36119св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Литвиненко Світлани Вікторівни як представника публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2017 року у складі судді Чайкіна І. Б. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди в розмірі 320 тис. грн, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона, працюючи протягом тривалого часу на ПАТ «Кривбасзалізрудком» у шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв'язку з чим висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 29 червня 2017 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 % з призначенням чергового переогляду.

Зазначила, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила здоров'я, працездатність, змушена терпіти фізичний біль, її непокоїть задишка при незначному фізичному навантаженні, важкість у грудній клітині, виникає періодичний біль у попереково-крижовому відділі хребта та болі в суглобах. У зв'язку з чим змінився її спосіб життя, що призвело до моральних страждань.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 22 тис. грн

у рахунок відшкодування моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач отримала професійне захворювання під час виконання нею трудових обов'язків,пов'язане з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені статтями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

У касаційній скарзі, поданій 10 травня 2018 року до Верховного Суду, адвокат Литвиненко С. В. як представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначив, що визначений розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність доказів вини відповідача у справі. За роки праці у шкідливих умовах позивач з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах з власної волі виконувала роботу, що і призвело до значної втрати її здоров'я. Зі сторони роботодавця не було вчинено ніяких навмисних протиправних дій, а також не було штучно створено шкідливих і небезпечних умов праці, які спричинили професійне захворювання позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

16 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 25 січня 2006 року по 21 липня 2017 року працювала на різних посадах на підприємстві відповідача в шахті «Октябрьська».

Висновком МСЕК від 29 червня 2017 року ОСОБА_4 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням: 25 % радікулопатія, 15 % ХОЗЛ, з наступним переоглядом 01 червня 2018 року.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача від 24 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 виконувала роботи в умовах впливу шкідливих факторів, які відносяться до 64 класу професійного ризику виробництва. Адміністрацією підприємства відповідача, порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів, проте конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.

Відповідно до статті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суди встановили, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було порушено законодавство про охорону праці, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, судами врахована глибина та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких вона зазнала та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення їй втрати професійної працездатності у розмірі 40 %, характер ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також принцип розумності і справедливості.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 є безпідставними,оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим останньою професійного захворювання з вини підприємства є встановленим.

Посилання касаційної скарги, що визначений розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі не спростовують висновків суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в не скасованій частині та суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції зупинено ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року, у зв'язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЛитвиненкоСвітлани Вікторівни як представника публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат