Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №760/10496/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 760/10496/17

провадження № 61-4872св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 12 жовтня 2016 року залишив свій автомобіль марки "Peugeot 307", реєстраційний номер НОМЕР_1, на спеціально обладнаній стоянці на вул. Авіаконструктора Антонова, 2а біля Головної військової прокуратури. По поверненню до автомобіля він виявив, що на його автомобіль впала суха гілка дерева, пошкодивши його. Факт пошкодження його автомобіля через падіння гілки зафіксовано працівниками поліції в установленому порядку.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 15 жовтня 2016 року розмір майнової шкоди, завданої йому внаслідок вказаної події, становить 128 920,00 грн. Крім того, до збитків він також відносить понесені ним витрати у розмірі 2 000,00 грн на оплату експертного дослідження.

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходиться дерево та стоянка, на якій було пошкоджено його автомобіль, відноситься до військового містечка № 29 і належить до категорії земель, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, позивач вважає, що саме воно є винним у заподіянні йому шкоди внаслідок неналежного виконання обов'язків з утримання зелених насаджень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 130 920,00 грн майнової шкоди та 1 310,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що відшкодування шкоди відповідно до законодавства здійснюється на підставі вини, проте у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину саме Міністерства оборони України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, поклали вину на невинну особу, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні позову.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування майнової шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу "Peugeot 307", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою Солом'янського Управління поліціїГоловного управління Національної поліції у м. Києві від 18 жовтня 2016року № 55/77801. автомобіль ОСОБА_1, перебуваючи 12 жовтня 2016 року на спеціально обладнаній стоянці на вул. Авіаконструктора Антонова, 2а у м. Києві, біля будівлі Головної військової прокуратури, зазнав пошкоджень внаслідок падіння на нього дерева (гілки).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 15 жовтня 2016 року № 100/16, складеного ТОВ "Експертно-правовою консалтинговою компанією "ЮРЕКС ", майновий збиток, завданий власнику автомобіля "Peugeot 307", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок падіння дерева, складає 128 920,34 грн.

За проведене експертне дослідження позивач сплатив на користь ТОВ "Експертно-правова консалтингова компанія "ЮРЕКС" 2 000,00 грн.

Земельна ділянка, на якій знаходиться стоянка та дерево, яке пошкодило автомобіль позивача, входить до складу військового містечка № 29 та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача та вина.

Правовідносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема, утримання та благоустрою територій, які перебувають у власності та користуванні підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків регулюються Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Правилами благоустрою міста, затверджених органами місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до статтей 18, 24 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3.1.4. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008року № 1051/1051, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Статтею 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Законами України "Про управління об'єктами державної власності", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про оборону України" визначено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 6.13 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013року № 448 за зеленими насадженнями на території військових містечок, навчальних центрів і полігонів силами особового складу військових частин повинен бути організований належний догляд (обрізка гілок, своєчасне поливання, підкорм дерев тощо).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, земельна ділянка, на якій знаходиться стоянка для автомобілів та дерево, яке пошкодило автомобіль позивача, входить до складу військового містечка № 29 та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України.

Таким чином, Міністерство оборони України, як орган, який зобов'язаний здійснювати належний контроль та утримання зелених насаджень на території земельної ділянки, яка ввірена йому в управління, має відповідати за неналежне виконання таких обов'язків.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують вину саме Міністерства оборони України, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до презумпції завдання шкоди не позивач повинен доводити вину відповідача у заподіянні шкоди, а саме відповідач має довести відсутність своєї вини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативоюсудів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказівта незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук