Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 204/227/17

провадження № 61-24814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво «Ранок», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року та від 19 квітня 2017 року у складі судді Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про встановлення способу і порядку виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво «Ранок» (далі - Видавництво «Ранок»), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виплату компенсації за порушення авторського права.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 24 лютого 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення способу і порядку виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Видавництва «Ранок», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виплату компенсації за порушення авторського права відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулась до Апеляційного суду Дніпропетровської області із апеляційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 24 лютого 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року від 13 квітня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліку тривалістю до п'яти днів включно з дня отримання ним копії ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційних скаргах, поданих у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просила скасувати ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року та від 19 квітня 2017 року, зобов'язати суд апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу без примусу сплачувати судовий збір.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 та частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» цей Закон набрав чинності 01 листопада 2011 року та судовий збір за ним справляється у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом. У цьому випадку судове рішення ухвалене 01 грудня 2006 року, апеляційну скаргу подано на ухвалу районного суду, яка перешкоджає виконанню судового рішення, постановленого декілька років до прийняття Закону України «Про судовий збір». З огляду на зазначене заява про встановлення способу виконання рішення і апеляційна скарга на неї відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» не можуть бути об'єктами сплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», далі - ЦПК України) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Верховний Суд в оцінці доводів касаційної скарги врахував, що Апеляційний суд Дніпропетровської області відповідно до матеріалів справи керувався тим, що посилання заявника на положення статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) не є підставою для звільнення її від обов'язку сплати судового збору, а тому клопотання не підлягає задоволенню. Таким чином, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам частині другій статті 297 ЦПК України, оскільки заявником не сплачений судовий збір у розмірі 320, 00 грн, що підлягає до сплати при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Згідно з частиною першою статті 208 ЦПК України 2004 року судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Таким чином у розмінні Закону об'єктом справляння судового збору є не рішення суду від 1 грудня 2006 року, не заява про встановлення способу і порядку виконання рішення суду. У спірних правовідносинах об'єктом справляння судового збору є апеляційна скарга, подана заявником 20 березня 2017 року на ухвалу суду першої інстанції від 19 квітня 2017 року, постановлену за результатами розгляду зазначеної заяви.

З врахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи заявника в частині того, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції не є об'єктом обкладення судовим збором, оскільки, за загальним правилом та за відсутності винятків з такого правила, передбачених окремим правилом, судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на усі ухвали, постановлені судом першої інстанції.

Під час вирішення цього питання не має правового значення час ухвалення судом першої інстанції рішення по суті вимог, оскільки об'єктом справляння судового збору є не апеляційна скарга на нього, а скарга на ухвалу суду першої інстанції, постановлена під час дії зазначеного Закону.

Повертаючи апеляційну скаргу заявникові, апеляційний суд керувався тим, що у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду про залишення без руху заявник не сплатила судовий збір у розмірі 320, 00 грн, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і це не заперечується у касаційній скарзі ОСОБА_4, зазначена ухвала отримана заявником 05 травня 2017 року.

Відповідно до статей 121, 297 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Положення статті 121 ЦПК України 2004 року щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, наведених в ній.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(в редакції, чинній на час пред'явлення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції фізичною особою ставка судового збору складає 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2017 року складав 1 600, 00 грн.

Таким чином, положеннями Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, розмір якого на момент подання скарги складав 320, 00 грн.

З огляду на зазначене Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про відмову у встановленні способу виконання судового рішення, що було ухвалене до набрання чинності Закону України «Про судовий збір», а тому за подання апеляційної скарги судовий збір не сплачується.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд також врахував, що інших доводів для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги заявник не навів, такі не були встановлені судом апеляційної інстанції.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року та від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик