Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №753/3337/20

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 753/3337/20

провадження № 61-2421св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

особи, дії яких оскаржуються - головний державний виконавець Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Валявський Олександр Анатолійович, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Данилюк Ольга Борисівна, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Бережна Ольга Олександрівна, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Білан Юлія Станіславівна, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Торбинська Оксана Миколаївна, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Гевел Олена Олегівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лаповенко Людмила Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року в складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Рейнарт І. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватних та державних виконавців.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року у справі № 2-1036/2012 з нього та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 219
219,33 доларів США, що еквівалентно 1 752 2020,10 грн та судові витрати в сумі 3
339,00 грн.

На підставі зазначеного судового рішення, 16 травня 2013 року місцевим судом видані виконавчі листи, про існування яких він дізнався 30 жовтня 2019 року з письмової відповіді АТ "УкрСиббанк" (стягувача), в якій банк йому повідомив, що 09 жовтня 2019 року приватний виконавець Лановенко Л. О. відкрила виконавче провадження № 60273847 щодо нього на підставі виконавчого листа № 2-1036/12 від 16 травня 2013 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва.

Крім того, у листі від 19 листопада 2019 року відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві зазначив, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень з'ясовано, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 47685714 та № 47685788 за виконавчими листами, виданими 16 травня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал банк" боргу. Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Валявського О. А. від 29 грудня 2015 виконавче провадження № 47685714 про стягнення судових витрат в сумі 3 339,00 грн закінчено у зв'язку з направленням виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, за місцем нарахування та виплати пенсії боржнику. Провадження № 47685788 за виконавчим листом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 219 219,33 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 752 220,10 грн, постановою державного виконавця Валявського О. А. від 24 грудня 2015, завершено у зв'язку з встановленою Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" забороною щодо звернення стягнення на майно боржника.

Жодних повідомлень, викликів, постанов та інших належним чином засвідчених копій документів та відомостей з приводу виконавчого провадження він не отримував.

Скаржник вважав, що строк, у межах якого може звернутися до суду, не пропущений, а тому скарга подана своєчасно, однак, додатково заявив клопотання про поновлення строку на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних та приватного виконавців щодо виконання виконавчих листів, виданих 16 травня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва.

У поданій скарзі ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконними та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валявського О. А. про відкриття виконавчого провадження № 47685714 від 27 травня 2015 року та постанову про закінчення виконавчого провадження № 47685714 від 29 грудня 2015 року;

- визнати незаконними та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валявського О. А. про відкриття виконавчого провадження № 47685788 від 27 травня 2015 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2015 року по виконавчому провадженні № 47685788;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валявського О. А. про завершення виконавчого провадження від 24 грудня 2015 року по виконавчому провадженні № 47685788;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Данилюк О. Б. про відкриття виконавчого провадження № 50407020 від 09 березня 2016 року;

- визнати незаконними та скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бережної О. О. про арешт майна боржника від 08 серпня 2017 року по виконавчому провадженні № 50407020 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 листопада 2017 року по виконавчому провадженні № 50407020;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю. С. про стягнення виконавчого збору у розмірі 175 222,01 грн по виконавчому провадженню № 50407020 від 30 березня 2018 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю. С. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 501,00 грн по виконавчому провадженню № 50407020 від 30 березня 2018 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю. С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 серпня 2019 року по виконавчому провадженні № 50407020;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Торбинської О. М. про відкриття виконавчого провадження № 51026994 від 10 травня 2016 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Торбинської О. М. про закінчення виконавчого провадження № 51026994 від 29 березня 2018 року;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел О. О. про відкриття виконавчого провадження № 54179704 від 21 червня 2017 року;

- скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел О. О. про закінчення виконавчого провадження № 54179704 від 21 червня 2017 року;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю. С. про відкриття виконавчого провадження № 59896511 від 02 жовтня 2019 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю. С. про арешт майна боржника від 02 жовтня 2019 року по виконавчому провадженні № 59896511;

- визнати незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. про відкриття виконавчого провадження № 60273847 від 09 жовтня 2019 року;

- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. про відкриття виконавчого провадження № 60273847 від 09 жовтня 2019 року;

- виключити з реєстру боржників інформацію про ОСОБА_1.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, залишеною без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку, скаргу залишено без розгляду та повернуто її заявнику.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився й апеляційний суд, мотивована тим, що скаржнику ще у грудні 2019 року було відомо про наявність оскаржуваних ним постанов та порушення своїх прав, водночас зі скаргою до суду останній звернувся лише 20 лютого 2020 року. При цьому, заявник не обґрунтував та не надав доказів на підтвердження наявних перешкод чи труднощів, що унеможливлювали його своєчасне звернення до суду зі скаргою на дії державних та приватних виконавців, починаючи з грудня 2019 року. ОСОБА_1 у розумний інтервал часу не вживав заходів для того, щоб дізнатися про стан відомих йому виконавчих проваджень, у яких він є боржником.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга подана на підставі частини 2 статті 389 ЦПК України, заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди порушили норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про поновлення строку на подання скарги, суди не надали оцінку обставинам та фактам щодо отримання оскаржуваних рішень державних та приватних виконавців, а також вимогам скарги щодо витребування виконавчих проваджень, які є доказами у справі та підставою для поновлення строку. Суди не взяли до уваги, що первинні постанови про відкриття виконавчих проваджень прийняті виконавцями з пропуском визначеного у виконавчих документах річного строку та за відсутності рішення суду про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, при цьому, всі інші рішення, дії та бездіяльність є похідними, тобто такими, що вчинені за наслідком первинного порушення. Суди не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, сторони виконавчого провадження можуть отримати доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.

Разом із тим, заявник посилається на те, що йому як боржнику не було відомо про відкриття виконавчих проваджень, відповідні постанови на його адресу не направлялися, а тому він фактично не мав можливості використовувати Автоматизовану систему виконавчого провадження, про що зазначали суди в оскаржуваних судових рішеннях.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У березні-квітні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О., акціонерне товариство "Універсал Банк" та головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Білан Ю. С. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що про існування виконавчого провадження № 60273847, що відкрите 09 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О., скаржник дізнався ще 30 жовтня 2019 року, про що зазначено у скарзі.

Як вбачається зі скарги, скаржник вказує, що у відповіді від 19 листопада 2019 року № 28154-28153/2 відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, зазначено про те, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, зокрема спец-розділу "Єдиний реєстр виконавчих проваджень" з'ясовано, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 47685714 та № 47685788 за виконавчими листами, виданими 16 травня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал банк" боргу.

Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Валявського О. А. від 29 грудня 2015 виконавче провадження № 47685714 про стягнення судових витрат в сумі 3 339,00
грн закінчено у зв'язку з направленням виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, за місцем нарахування та виплати пенсії боржнику.

Провадження № 47685788 за виконавчим листом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 219 219,33 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 752 220,10 грн, постановою державного виконавця Валявського О. А. від 24 грудня 2015, завершено у зв'язку з встановленою Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" забороною щодо звернення стягнення на майно боржника.

Як вбачається зі скарги, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення, дії та бездіяльність державних та приватних виконавців.

Таким чином, про наявність оскаржуваних постанов та порушення своїх прав скаржнику було відомо ще у грудні 2019 року, проте зі скаргою до суду останній звернувся лише 20 лютого 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 126 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.

Частиною 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339, 340, 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20),від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Встановивши, що заявнику ще у грудні 2019 року було відомо про наявність оспорюваних ним постанов державних та приватних виконавців та про порушення своїх прав, водночас зі скаргою до суду останній звернувся лише 20 лютого 2020 року, та не надав доказів поважних причин пропуску відповідного 10-денного строку, суди правильно залишили його скаргу без розгляду.

Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до того, що заявником не пропущений строк звернення до суду зі скаргою на дії державних та приватних виконавців, оскільки йому не було відомо про відкриття виконавчих проваджень, відповідні постанови на його адресу не направлялися, а тому він фактично не мав можливості використовувати Автоматизовану систему виконавчого провадження, про що зазначали суди в оскаржуваних судових рішеннях.

Разом із тим, такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки системний аналіз процесуальних норм разом із положеннями пункту "а" частини 1 статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Як зазначено заявником у поданій ним до суду скарзі, про наявність виконавчих проваджень та про оспорювані ним постанови, винесені державними та приватними виконавцями йому стало відомо у грудні 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частини 2 статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук