Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.09.2022 року у справі №729/797/18
Постанова КЦС ВП від 14.08.2023 року у справі №729/797/18

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 729/797/18

провадження № 61-1726св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_3 ,

відповідач - Бобровицька міська об?єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів:

Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною, та визначити йому додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті його тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_3 вказував, що він є спадкоємцем після смерті його рідної тітки ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначав, що за життя ОСОБА_5 заповіту не складала, він є спадкоємцем за законом за правом представлення, і бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_5 . Позивач стверджував, що в останні дні відведеного законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини він перебував на лікуванні, внаслідок чого пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня

2018 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції зазначив, що на спадщину може претендувати територіальна громада, так як в передбачений чинним законодавством строк ОСОБА_3 не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Судом враховано, що ОСОБА_3 в період закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини захворів, що підтверджується довідкою із лікувального закладу, і за даних обставин, суд першої інстанції вважав, що шестимісячний строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, пропущено із поважних причин, і тому вимоги заявленого позову підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від

26 вересня 2018 року.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня

2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не залучивши до участі у справі у належному статусі ОСОБА_4 , суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не перевірив тих обставин, що предметом даного позову є питання, які фактично стосуються і впливають на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від

09 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-885цс15, постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 911/2635/17, постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бобровицького районного суду Чернігівської області.

15 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру

АДРЕСА_1 , спадкоємцями якого по Ѕ частині за законом є: ОСОБА_5 (матір) та ОСОБА_7 (син).

28 жовтня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 та Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_5 не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина на: квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2017 року із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , звернувся ОСОБА_3

21 жовтня 2017 року із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , звернувся ОСОБА_4 .

Листом від 23 жовтня 2017 року № 3121/02-14 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті

ОСОБА_5 у зв?язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 755/5614/18 за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Сьома Київська державна нотаріальна контора, Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про встановлення факту спільного проживання, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:

АДРЕСА_2 , станом на 14 березня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року скасовано та залишено заяву без розгляду.

02 липня 2020 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на підставі свідоцтва про право власності

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який спадщину фактично прийняв але не оформив своїх спадкових прав.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі № 753/1122/20, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 до територіальної громади Дарницького району міста Києва в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, територіальної громади міста Бобровиці Чернігівської області в особі Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Бобровицька районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

Рішення мотивовано тим, що позивачем пред?явлено позов до неналежного відповідача. Суд також зазначив, що на час розгляду судом справи 02 липня 2020 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Жижкевичу А. В. видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . У решті спадкового майна рішення нотаріусом за заявою позивача не прийнято, як немає й рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вказане рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спірні правовідносини виникли щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

Як вже було встановлено, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок

АДРЕСА_2 та Ѕ частка квартири

АДРЕСА_1 .

Доказів наявності заповіту після смерті ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом є: ОСОБА_7 (внук) та ОСОБА_3 (племінник).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Предметом позовних вимог у цій справі є надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , а відтак він не може спадкувати спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , що в свою чергу свідчить про відсутність порушеного права ОСОБА_4 рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року.

Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав незалучення до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_4 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасувати, а справу № 729/797/18 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов