Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.04.2021 року у справі №288/1684/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 288/1684/19

провадження № 61-6575св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, у складі судді Рудник М. І., від 20 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Павицької Т. М., від 29 березня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро"

(далі - ТОВ "Олімп-Агро")про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

20 грудня 2016 року працівники ТОВ "Олімп-Агро" запропонували йому підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, якою були внесені зміни до вказаного договору в частині продовження строку дії договору оренди землі до 20 грудня 2031 року та зміни в розмірі орендної плати.

Незважаючи на те, що позивачем була підписана додаткова угода, йому не було відомо про наявність договору оренди землі від 30 листопада 2013 року. На прохання позивача представником ТОВ "Олімп-Агро" йому було надано примірник договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, дослідивши який позивач виявив, що підпис на договорі йому не належить.

Таким чином, оскільки орендодавець не підписував оспорюваний договір оренди, сторони не досягли усіх істотних умов цього договору, земельна ділянка безпідставно обробляється відповідачем та за ним безпідставно зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку.

Із урахуванням зазначеного позивач за первісним позовом просив позов задовольнити, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, здійснену на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Олімп-Агро".

У грудні 2019 року ТОВ "Олімп-Агро" звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним.

Свої вимоги ТОВ "Олімп-Агро" мотивувало тим, що позивач знав про укладення 30 листопада 2013 року договору оренди земельної ділянки, також йому було відомо про умови вказаного договору і ОСОБА_1 отримував кошти в якості орендної плати від ТОВ "Олімп-Агро". Крім того, ОСОБА_1 визнається факт укладення додаткової угоди до оспорюваного договору, що також прямо свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди землі.

Із урахуванням викладено, позивач за зустрічним позовом просив визнати дійсним договір оренди землі площею 6,3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, укладений 30 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Олімп-Агро".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, здійснену на підставі договору оренди землі

від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Олімп-Агро".

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Олімп-Агро" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Олімп-Агро" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн та 4 500,60 грн витрат на проведення судових почеркознавчих експертиз.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір є неукладеним, оскільки відсутнє волевиявлення орендодавця ОСОБА_1, який не підписував договір оренди, а тому державна реєстрація спірного правочину не відповідає вимогам закону та порушує права позивача на користування і розпорядження зазначеною власністю. При цьому суд вважав, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення свого права дізнався у грудні 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2021 рокуапеляційну скаргу ТОВ "Олімп-Агро" залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши під час розгляду справи, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, отже договір оренди від 30 листопада 2013 року є неукладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, оскільки така реєстрація права порушує права та законні інтереси позивача щодо розпорядження своєю власністю.

Встановивши, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір оренди землі, про його існування довідався при укладенні додаткової угоди від 20 грудня 2016 року, на підтвердження чого надав примірник цієї додаткової угоди, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що в розумінні частини 1 статті 261 ЦК Українисаме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду у листопаді 2019 року, то позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

15 квітня 2021 року до Верховного Суду ТОВ "Олімп-Агро" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у частині у задоволення первісного позову і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 145/1089/17, від 06 березня 2019 року у справі № 145/374/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 136/276/18, від 14 квітня 2020 року у справі № 699/848/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що примірник оспорюваного договору оренди був у позивача з моменту його підписання. В матеріалах справи відсутні докази про те, коли саме і яким чином ОСОБА_1 отримав примірник оспорюваного ним договору, залишено поза увагою, що він особисто надав примірник договору до суду разом із поданням позовної заяви. Окрім того, відповідачем за первісним позовом було додано до матеріалів справи витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідного якого право оренди було зареєстровано у державному реєстрі 17 квітня 2014 року, підставою виникнення цього речового права є договір оренди землі, який укладений між сторонами 30 листопада 2013 року. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 мав змогу дізнатися про наявність зареєстрованого речового права. З матеріалів справи слідує, що позивач за первісним позовом не довів той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права. ТОВ "Олімп-Агро" вважає, що у нього були усі правові підстави для звернення до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, які всупереч зазначених обставин не було застосовано судами попередніх інстанцій.

За наведених обставин, при обрахунку строку позовної давності з дати укладення оспорюваного договору строк позовної давності сплив 01 грудня 2016 року, а при обрахунку строку позовної давності з дати державної реєстрації іншого речового права строк позовної давності сплив 18 квітня 2017 року.

Також заявник наголошує на тому, що позивач повинен був довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Враховуючи межі касаційного оскарження, судові рішення у частині вирішення зустрічних позовних вимог не є предметом касаційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Олімп-Агро" про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зустрічним позовом ТОВ "Олімп-Агро" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЖТ № 121105, виданим 10 серпня 2004 року Попільнянською райдержадміністрацією Житомирської області.

У відповідності до договору оренди землі від 30 листопада 2013 року ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а ТОВ "Олімп-Агро" (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078; договір укладено на 10 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 6 % проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22 квітня 2014 року, на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року за ТОВ "Олім-Агро" строком на 10 років зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1

20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Олімп-Агро" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, за умовами якої сторони дійшли згоди, що строк дії договору оренди землі необхідно продовжити до 20 грудня 2031 року на тих самих умовах, що передбачені договором та цією додатковою угодою, погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 19 663,92 грн.

Вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 30 листопада 2013 року.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2020 року № 6/3-247, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у графі "За Орендодавця" договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Олімп-Агро", предметом якого є земельна ділянка площею 6,3683 га, кадастровий номер undefined, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Судами також встановлено, що у відповідності до копій видаткових касових ордерів та платіжних відомостей ТОВ "Олімп-Агро" виплатило ОСОБА_1 кошти за земельну частку (пай): 27 лютого 2016 року - 5 000,00 грн; 15 червня 2016 року - 2 000,00 грн; серпень 2016 року - 100 грн; 29 вересня 2016 року - 350,00 грн; 11 жовтня 2016 року - 6 726,00 грн; 13 грудня 2016 року - 350,00 грн; 20 грудня 2016 року - 3 305,00 грн; 05 жовтня 2017 року - 12 611,00 грн; 09 грудня 2017 року - 2 000,00 грн; липень 2018 року - 150,00 грн; 27 липня 2018 року - 350,00 грн; 16 жовтня 2018 року - 17 204,00 грн; 31 січня 2018 року - 2 000,00
грн; 01 жовтня 2019 року - 22 348,34 грн.

ТОВ "Олімп-Агро" подано до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 207 ЦК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог, оскільки під час розгляду справи судами безспірно встановлено, що договір оренди землі від 30 листопада 2013 року позивач не підписував, істотних умов цього договору не погоджував. Згідно висновку експерта від 15 грудня 2020 року № 6/3-418, підпис від імені ОСОБА_1 у графі "орендодавець" договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Із урахуванням встановлених обставин цієї справи, суди дійшли правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог, захист порушеного права в обраний позивачем спосіб, шляхом скасування державної реєстрації речового права на підставі неукладеного договору оренди земельної ділянки.

Щодо застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах слід зазначити наступне.

За правилами статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Особа не знала про наявність договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, адже його не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій враховано аргументи сторін спору, щодо відліку початку перебігу строку позовної давності.

Судами враховано, що ОСОБА_1 про існування договору оренди довідався при укладенні додаткової угоди від 20 грудня 2016 року, а тому саме із цього моменту суди відраховували перебіг строку позовної давності відносно заявлених позовних вимог за первісним позовом.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу за первісним позовом було відомо про існування оспорюваного договору з моменту його укладення (30 листопада 2013 року), про що свідчить отримання орендної плати, не заслуговують на увагу, оскільки надані відповідачем касові ордери та платіжні відомості не містять даних про те, що позивач отримував кошти за користування орендарем належної йому земельної ділянки згідно укладеного договору оренди від 30 листопада 2013 року.

У відомостях та ордерах не вказано підстави, на яких здійснювалася виплата коштів.

Позивачем за зустрічним позовом надано докази отримання власником земельної ділянки грошових коштів з лютого 2016 року, однак договір оренди землі датований 13 листопаді 2013 року. Доказів отримання орендної плати за користування земельною ділянкою з 2013 року орендарем надано не було.

Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій та зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам, які висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 145/1089/17, від 06 березня 2019 року у справі № 145/374/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 136/276/18, від 14 квітня 2020 року у справі № 699/848/17.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович