Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.04.2020 року у справі №405/3877/19
Постанова КАС ВП від 13.03.2023 року у справі №405/3877/19
Постанова КАС ВП від 13.03.2023 року у справі №405/3877/19
Постанова КАС ВП від 13.03.2023 року у справі №405/3877/19

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021року

м. Київ

справа № 405/3877/19

провадження № 61-4610св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2019 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., а також касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 квітня 2004 року Ленінським районним судом м. Кіровограда прийнято рішення за його позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді про стягнення коштів і призначення щомісячної виплати втраченого заробітку. В рішенні проіндексовано шляхом множення на коефіцієнт збільшення мінімальної заробітної плати розмір щомісячних грошових сум, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку в зв'язку з підвищеннями мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, на день винесення рішення. Встановлено, що "цей розмір підлягає перерахуванню у випадках подальших підвищень розміру мінімальної заробітної плати у визначеному законодавством порядку".

З набранням вищевказаного рішення законної сили відшкодування шкоди здійснюється Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Кіровограді. Однак, відповідач, всупереч встановленого судом обов'язку проводити перерахунок щомісячних страхових виплат у випадках підвищень розміру мінімальної заробітної плати, щорічно з 2005 року до теперішнього часу робив перерахування сум щомісячних страхових виплат лише на підставі частини другої статті 29 Закону, що підтверджується Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27 квітня 2007 року № 24.

У квітні 2010 року позивач звернувся з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, зобов'язати провести такий перерахунок з 01 вересня 2004 року, стягнути заборгованість у зв'язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат та допустити негайне виконання рішення в частині виплати одномісячної грошової допомоги.

Обґрунтовуючи протиправність зазначених дій відповідача, послався на те, що розмір страхових виплат мав обчислюватися відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 29 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у якому однією з підстав для перерахунку щомісячних страхових виплат є підвищення розміру мінімальної заробітної плати, в той час як відповідач провів перерахунок таких виплат на підставі Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24, яким не передбачений такий перерахунок у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати.

Ленінським районним судом м. Кіровограда постановою від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6740/10/1111 позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Відділення Фонду, щодо перерахунку страхових виплат у зв'язку підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, неправомірною та зобов'язано стягнути заборгованість у зв'язку із затримкою перерахунку основного боргу з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове, яким зобов'язав відділення Фонду здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 1 вересня 2004 року.

Позивач зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, однак постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року не виконується відповідачем.

В червні 2015 року позивач звернувся з цивільним позовом про стягнення шкоди, завданої затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат з вини відповідача, за період з 01 вересня 2004 року по 31 травня 2015 року з урахуванням інфляції.

Апеляційний суд Кіровоградської області рішенням від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц позов задовольнив частково, стягнувши шкоду заподіяну позивачу до 30 квітня 2010 року з урахуванням інфляції за розрахунком судового експерта Гавриш Г. О В зв'язку з тим, що рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111, рішення Апеляційного суду Кіровоградської області рішенням від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц не виконані відповідачем, то станом на час звернення в суд з позовом грошова сума в розмірі 133 542,51 грн, що підлягає стягненню за рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області у справі № 405/4776/15-ц підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги з червня 2015 року по квітень 2019 року та, відповідно до розрахунку, становить - 64
2013,98 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні збитки, завдані невиконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011, за період з червня 2015 по квітень 2019 в сумі 64
203,98 грн та моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних збитків, завданих невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 є такою, що не підлягає задоволенню, так як постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц були фактично виконані, тому вимога позивача про стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області інфляційних збитків, завданих невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 за період з червня 2015 року по квітень 2019 року в сумі 64 203,98 грн є безпідставною.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю зазначених вимог.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м.

Кіровограда від 07 листопада 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, задоволено частково. Стягнуто із Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за період з червня 2015 року по липень 2019 в розмірі 25 761 грн. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних збитків, завданих невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 є такою, що не підлягає задоволенню, так як постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц були фактично виконані, є необґрунтованими, оскільки ці судові рішення були виконанні тільки в травні 2019 року.

Апеляційний суд вказував, що встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що починаючи з червня 2017 року, місяця наступного після постановлення апеляційним судом Кіровоградської області судового рішення 22 травня 2017 року та по липень 2019 року, фактичної дати сплати визначеної суми в розмірі 133
542,51 грн позивач отримав збитки у вигляді інфляційних втрат які становлять - 25 760,64 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині заподіяння моральної шкоди позивачу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати судове рішення повністю, а справу направити на новий розгляд.

У березні 2020 року представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області - виконуючий обов'язки начальника Діхтяр О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 7 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивач вказував, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір інфляційних збитків, а суди обох інстанцій не дослідили зібрані у справі докази неправомірності бездіяльності відповідача по перерахунку і виплаті щомісячних страхових виплат починаючи з 01 вересня 2004 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 також містить доводи про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди не врахував норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 818/674/17.

Касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо спірних правовідносин.

Розрахунок інфляційних збитків проведений апеляційним судом неправильно, адже сума в розмірі 133 542,51 грн є фактичною сумою боргу з урахуванням індексу інфляції та має разовий характер.

Розраховуючи індекс інфляції апеляційний суд помилково охопив період з липня 2015 року по липень 2019 року, а не з липня 2017 року по липень 2019 року. На думку представника відповідача розрахунок повинен був проводитись починаючи з місяця наступного після постановлення апеляційним судом Кіровоградської області рішення від 22 травня 2017 року.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У червні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області в якому, позивач просив у задоволенні касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

У червні 2020 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому, представник відповідача просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалами Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційні провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду м.

Кіровограда.

08 липня 2020 року цивільна справа № 405/3877/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І.

В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 05 квітня 2004 року Ленінським райсудом м. Кіровограда постановлено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді про стягнення коштів і призначення щомісячної виплати втраченого заробітку, яким позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по виплатам по тимчасовій непрацездатності в розмірі 5 280 грн, заборгованість по компенсації витрат на ліки в розмірі 5 442,53 грн, заборгованість по виплатам щомісячних грошових компенсацій 44 704,59 грн та моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Зобов'язано відповідача призначити щомісячну грошову допомогу станом на 16 лютого 2004 року в розмірі 1 945,76 грн та зобов'язано відповідача перерахувати Головному управлінню праці та соціального захисту населення 12 759,60 грн для придбання автомобіля для інваліда трудового каліцтва ОСОБА_1.

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати; зобов'язати провести такий перерахунок з 01 вересня 2004 року, стягнути заборгованість у зв'язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат та допустити негайне виконання рішення в частині виплати одномісячної грошової допомоги.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6740/10/1111 позов задоволено частково. Суд визнав бездіяльність відділення Фонду, щодо перерахунку страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати неправомірною та зобов'язав стягнути заборгованість у зв'язку із затримкою перерахунку основного боргу з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6740/10/1111 скасовано та постановлено нове рішення, яким зобов'язано відділення Фонду, здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 01 вересня 2004 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 04 грудня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

В червні 2015 року позивач звернувся в суд з цивільним позовом про стягнення шкоди, завданої затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат з вини відповідача, за період з 01 вересня 2004 року по 31 травня 2015 року з урахуванням інфляції.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц скасовано рішення Ленінського районного суду м.

Кіровограда від 01 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кропивницькому Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 шкоду з урахуванням інфляції за розрахунком судового експерта Гавриш Г. О. у розмірі 133 542,51 грн.

В обґрунтування рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц, покладено те, що заподіяна шкода полягала у бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111 з перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.

На виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у справі № 405/4776/15-ц, згідно платіжного доручення № 4715 від 04 липня 2019 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 133 542,51 грн заподіяної шкоди, завданої невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а-6740/10/1111.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків, завданих невиконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011, за період з червня 2015 по квітень 2019 в сумі 64 203,98 грн на підставі частини 7 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

В обґрунтування позову, серед іншого, посилався як на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, ухвалену за правилами адміністративної юрисдикції, якою зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати ОСОБА_1 з 01 вересня 2004 року так і на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року, прийнятого за правилами цивільного судочинства, яким стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кропивницькому Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 шкоду з урахуванням інфляції за розрахунком судового експерта Гавриш Г. О. у розмірі 133 542,51 грн.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у випадку, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмежень протягом будь якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з зростанням цін на споживчі товари та послуги.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є правовідносинами щодо загальнообов'язкового державного страхування та гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, за яким здійснюється відшкодування Фондом застрахованій особі або члену його сім'ї, а саме ОСОБА_1 шкоди у вигляді страхових виплат.

Згідно із частинами 1 , 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Частинами 6 , 7 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частин 1 , 2 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою заміщення вакантних посад директора виконавчої дирекції та його заступників правління Фонду може запроваджувати та визначати порядок проведення конкурсного відбору на заміщення цих посад.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" основними завданнями Фонду та його робочих органів є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; 2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; 3) профілактика нещасних випадків; 6) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; 7) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; 8) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Отже відповідач, як суб'єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за аксесорним публічно-правовим зобов'язанням, а тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, колегія суддів доходить висновку, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо реалізації позивачем свого права на відшкодування інфляційних збитків завданих невиконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року за період з червня 2015 року по квітень 2019 року, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з одночасним відшкодуванням моральної шкоди, а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вищенаведений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20).

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття "суд, встановлений законом". Зокрема, у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін "встановлений законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Визнаючи порушення Україною положень статті 6 Конвенції, Суд виходив з того, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі.

Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами положень статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у цій справі підлягало закриттю.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України.

На виконання вимог частини 1 статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, моральної шкоди закрити

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук