Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.02.2022 року у справі №538/1818/20
Постанова КЦС ВП від 21.02.2022 року у справі №538/1818/20

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 538/1818/20

провадження № 61-17547св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коломійця Дмитра Миколайовича на постанову Полтавського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С.

Б., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі та стягнення аліментів за минулий час.

Позовна заява мотивована тим, що з 23 листопада 2002 року по 14 квітня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільних дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.

Посилаючись на те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід,

ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути щомісячно з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі, а саме по 10 472,00 грн на кожну дитину, починаючи з 08 жовтня 2020 року до досягнення повноліття кожним із дітей;

- згідно зі статтею 191 СК України стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти за минулий час, але не більше як три роки, починаючи з 08 жовтня 2017 року по 08 жовтня 2020 року, на загальну суму 753 984,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 липня

2021 року закрито провадження у справі. Роз'яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи ОСОБА_1 заявила клопотання про відмову від позову та закриття провадження в даній справі та підстав для неприйняття заяви про відмову від позову судом не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 20липня 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не встановлено дійсне волевиявлення позивача стосовно усно заявленого клопотання, так як із технічного запису перебігу судового засідання вбачається, що позивач ОСОБА_1 під час його проголошення була вкрай знервована, її емоційний стан був неврівноважений, супроводжувався плачем, що дає підстави стверджувати про те, що позивач не в повній мірі усвідомлювала наслідки таких дій.

В той же час суд не вжив заходів щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації своїх прав, не скористався свої правом роз'яснення наслідків вчинення процесуальних дій та не пересвідчився у дійсності намірів позивача, що свідчить про передчасне постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Крім того, із технічного запису судового засідання не можна однозначно зробити висновок про те, чи роз'яснив суд наслідки закриття провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі ВерховногоСуду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката

Коломійця Д. М. на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Коломієць Д. М., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 206, пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що закриття провадження у справі в суді першої інстанції відбулось за заявою самої позивачки ОСОБА_1 про відмову від позову, яка була прийнята судом, та їй було роз'яснено наслідки відмови від позову.

Вважає, що поведінка позивача та її представника щодо заявлення в судовому засіданні однозначної заяви про відмову від позову, її підтримання, а в подальшому безпідставне оскарження ухвали суду про закриття провадження у справі та обґрунтування апеляційної скарги завідомо неправдивими відомостями є зловживанням процесуальними правами.

Апеляційний суд порушив рівність учасників справи щодо здійснення ними їх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а саме: не дослідив доказів, наданих стороною відповідача та проігнорував клопотання відповідача про прослуховування звукозапису судового процесу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною й обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не роз'яснив позивачці усіх правових наслідків її відмови від позову про стягнення аліментів на користь дітей. Ухвала місцевого суду суперечила нормам матеріального права, а саме: статтям 15, 18, 180, 181 СК України щодо захисту прав неповнолітніх дітей.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 6 статті 49 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 -3 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За змістом частини 5 статті 206 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з частиною другою статті 256 цього ж Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не встановлено дійсне волевиявлення позивача стосовно заявленого клопотання, так як із технічного запису перебігу судового засідання вбачається, що позивач ОСОБА_1 під час його проголошення була вкрай знервована, її емоційний стан був неврівноважений, супроводжувався плачем, що дає підстави колегії суддів стверджувати про те, що позивач не в повній мірі усвідомлювала наслідки таких дій.

Крім того, відмова від позову була вчинена в усній формі, а не шляхом подання письмової заяви, як це передбачено в частині 1 статті 206 ЦПК України.

Враховуючи, що суд першої інстанції не вжив заходів щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації своїх прав, не використав свого обов'язку щодо роз'яснення наслідків вчинення процесуальних дій та не пересвідчився у дійсності намірів позивача, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про передчасність постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Тим більше, що наслідком цього є подальша неможливість захисту прав дітей на належний рівень утримання від того з батьків, хто проживає окремо.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16 (провадження № 61-9605св19), що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Також Верховний Суд зазначає, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого

1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

При цьому згідно з частиною 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є представником неповнолітніх дітей і позов про стягнення аліментів було подано нею в їх інтересах, суд першої інстанції мав пересвідчитися, чи не суперечать її дії щодо відмови від позову інтересам дітей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коломійця Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович