Історія справи

Постанова

Іменем України

20лютого 2020 року

м. Київ

справа № 686/18462/17

провадження № 61-45927св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року у складі судді Козак О. В., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі в період з 11 липня 1996 року по 19 червня 2017 року. За час перебування сторін у шлюбі ними було придбано нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Вартість квартири на момент купівлі становила 338 350 грн. В добровільному порядку сторони не змогли домовитись про поділ спільної сумісної власності.

Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як на спільне майно подружжя.

Вирішено питання судового збору.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказане майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках. Твердження відповідача про те, що вказана квартира придбана без використання коштів сімейного бюджету, за особисті кошти ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджено джерела походження грошових коштів, за які була придбана спірна квартира. Суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №HMIBOK00007463 від 06 липня 2007 року здійснювалося відповідачем за рахунок особистих коштів в період, коли між нам та позивачем були припинені подружні відносини. З 2007 року відповідач перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою. У даний час у провадженні суду перебуває позов до нього про встановлення факту шлюбних відносин. Суди не надали правової оцінки свідченням свідків, які були допитані у судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

Позивач відзив на касаційну скаргу не надала.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано справу № 686/18462/17 з суду першої інстанції.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи.

02 жовтня 2019 року справа № 686/18462/17 передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 липня 1996 року, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2017 року.

За час перебування в шлюбі, 05 червня 2007 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу, згідно якого придбав квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 338 350 грн., що еквівалентно 67 000 доларів США, які покупець зобов`язується сплатити продавцю до 07 червня 2007 року включно, після отримання банківського кредиту в ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до пункту 15 вказаного договору, на придбання ОСОБА_2 квартири отримано у встановленому порядку згоду його дружини.

Згідно кредитного договору №HMIBGK00007463 від 06 червня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на придбання квартири в розмірі 56 950 доларів США, з яких: 46 900 доларів США на придбання квартири, а також 10 050 доларів США на сплату страхових внесків. Строк дії кредитного договору до 04 червня 2027 року.

Пунктом 7.3 вказаного кредитного договору передбачено забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним кредитним договором у вигляді: договору поруки ОСОБА_1 , договору іпотеки трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із заяви ОСОБА_4 від 07 червня 2007 року, яка діяла від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_2 провів з нею повністю розрахунок в сумі 338 350 грн, що еквівалентно 67000 дол. США, згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

За таких обставин, встановивши, що спірна квартира набута за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року залишає без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат