Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 331/5517/17

провадження № 61-9474св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8, ОСОБА_10 як представника ОСОБА_6 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року у складі судді Світлицької В. М. на постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А., та касаційні скарги ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8 на ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 та 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договору комісії від 12 травня 2017 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (далі - ФОП ОСОБА_11.) і ОСОБА_7, та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 травня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_11 і ОСОБА_8; витребування у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та передання їй автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску; зняття автомобіля з державної реєстрації в МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що їй на праві власності належить автомобіль марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль). З метою продажу автомобіля 27 березня 2017 року вона видала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 довіреність, якою уповноважила їх на розпорядження автомобілем. Дізнавшись про зняття з реєстрації автомобіля без її відома, вона звернулася до нотаріальної контори та скасувала довіреність. Вказуючи на те, що автомобіль було відчужено на підставі скасованої довіреності, просила позовні вимоги задовольнити.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір комісії від 12 травня 2017 року №5616/17/001641 автомобіля марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір чорний, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_7, що діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 27 березня 2017 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12 травня 2017 року вказаного транспортного засобу, укладеного між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_8, витребувано у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та передано власнику ОСОБА_4 указаний автомобіль. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент відчуження автомобіля позивача довіреність, на підставі якої вчинялись ці дії, була скасована, про що в Єдиний реєстр довіреностей було внесено відповідні відомості. Інших довіреностей на розпорядження автомобілем позивач на надавала. Договір комісії та купівлі-продажу, що укладені на підставі скасованої довіреності, порушують права та інтереси позивача як власника автомобіля, який вибув з її власності поза її волею.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, чорного кольору, який належить на праві власності ОСОБА_8

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення

позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, заборонено приватному виконавцю Крийчинському С. С. складати та видавати у виконавчому провадженні -№ 55422066 акт про проведені електронні торги за лотом № 259379 та зобов'язано приватного виконавця передати спірний автомобіль на зберігання від ОСОБА_8 - Державному підприємству «СЕТАМ».

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Сквирського районного суду Київської області з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 стягнута заборгованість у розмірі 270 тис. грн, і саме на виконання цього рішення провадиться відчуження транспортного засобу за електронними торгами. ДП «Сетам» є не зацікавленою особою в результаті вирішення спору, тому вказаному підприємству можливо передати на відповідальне зберігання транспортний засіб, який є предметом спору. Невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року заочне рішення рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року залишено без змін, виключено з резолютивної частини посилання суду щодо витребування автомобіля марки Ferrari 599 F1, 2011 року випуску у ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Посилання суду в резолютивній частині рішення про витребування транспортного засобу у ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є помилковим і може призвести до юридичної невизначеності при виконанні судового рішення.

14 лютого 2018 року ОСОБА_9 як представник ОСОБА_8 подав касаційні скарги на ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 та 29 січня 2018 року, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд застосував заходи забезпечення позову, які позивач не просив застосовувати. Заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову не відповідають вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо зустрічного забезпечення. Розгляд заяв відбувся без виклику сторін, що фактично унеможливило надання відповідачем

доказів, передбачених пунктом другим частини третьої статті 154 ЦПК України.

10 квітня 2018 року ОСОБА_9 як представник ОСОБА_8 подав касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на недотримання позивачем вимог закону щодо повідомлення відповідачів про скасування довіреності, в результаті чого вони не знали і не могли знати про її скасування. Одночасне пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними. На момент ухвалення винесення постанови апеляційним судом ОСОБА_8 не був власником спірного автомобіля, оскільки в межах виконання рішення суду у справі № 376/2617/17 автомобіль був реалізований на електронних торгах.

21 квітня 2018 року ОСОБА_10 як представник ОСОБА_6 подав касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми ЦПК України, які гарантують стороні у справі реалізацію основоположних принципів цивільного судочинства. Він як відповідач у справі був позбавлений можливості реалізувати гарантовані Конституцією України і ЦПК України процесуальні права, що обмежило його право у доступі до правосуддя.

Ухвалами Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого, 20 квітня та 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя зазначену справу, зупинено виконання ухвал апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року та від 29 січня 2018 року й постанови від 28 березня 2018 року.

17 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У травні та липні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_4 на касаційні скарги ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8 та ОСОБА_10 як представника ОСОБА_6 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року, в якому вона просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що судами правильно встановлено фактичні обставини справи, а оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Доказом відкликання довіреності є витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей відомостей про скасування нею довіреності. Матеріали справи не містять будь яких доказів на підтвердження надання нею довіреності на ім'я ФОП ОСОБА_14, якою б вона уповноважила його розпоряджатися її автомобілем.

Ухвалами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня та 02 серпня 2018 року справу за вказаними касаційними скаргами призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційних скарг на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Суди встановили, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є власником автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль).

27 березня 2017 року позивач видала довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, якою уповноважила останніх бути її представниками зі всіма необхідними повноваженнями у всіх компетентних органах, підприємствах та установах щодо розпорядження та експлуатації належного їй автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску (далі - довіреність).

28 березня 2017 року автомобіль було знято з реєстраційного обліку в територіальному сервісному центрі МВС України № 8044 на підставі довіреності.

27 квітня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_4 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_15 скасував довіреність, відомості про що вніс до Єдиного реєстру довіреностей.

12 травня 2017 року ОСОБА_7 на підставі довіреності уклав з ФОП ОСОБА_11 договір комісії, за яким комісіонер зобов'язаний за дорученням комітентавиконати в інтересах останнього, але від свого імені дії, пов'язані з продажем транспортного засобу марки «Ferrari 599F1» за ціною продажу 90 тис. грн.

12 травня 2017 року ФОП ОСОБА_14 , діючи на підставі договору комісії від 12 травня 2017 року № 5616/17/001641 в інтересах ОСОБА_4, уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5616/17/001641, а саме автомобіля марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2.

13 травня 2017 року ОСОБА_8 зареєстрував за собою право власності на спірний автомобіль у територіальному сервісному центрі МВС України № 8046.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК Українипредставництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).

Пунктом 2 частини першої статті 248 ЦК Українивизначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно з частинами другою та третьою статті 249 ЦК Україниособа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до підпунктів 6.1, 6.2, 6.4 пункту 6 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.

Згідно з частиною третьою статті 249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя сторона знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Отже, момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася.

До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника та третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя. Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.

Суди на вказані положення закону уваги не звернули та не з'ясували, чи виконані позивачем вимоги статті 249 ЦК України, та коли саме повіреним особам стало відомо про скасування довіреності. Встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Без з'ясування вказаних обставин і встановлення фактичних обставин справи, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновки судів про часткове задоволення позову у цій справі не можна вважати обґрунтованими.

Суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, перевірити всі обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, та надати мотивування всім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно.

Вирішуючи спір по суті, суди належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та правовими нормами, які їх регулюють та підлягають застосуванню, не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується касаційних скарг ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8 на ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 та 29 січня 2018 року про забезпечення позову, то вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи

забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без

повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому необхідно з'ясувати чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову має відповідати обсягу позовних вимог. До уваги беруться інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Предметом спору у цій справі є автомобіль марки «Ferrari 599 F1», 2011 року випуску, який позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння

ОСОБА_8

Доводи ОСОБА_4 про ухвалення 07 листопада 2017 року Сквирським районним судом Київської області рішення про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суми боргу, видачу виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження і складання акта опису й арешту автомобіля, а також проведення електронних торгів з реалізації автомобіля суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому підстав для скасування оскаржуваних ухвал немає.

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили, є необґрунтованими, оскільки доказів про існування рішення суду про звернення стягнення на спірний автомобіль заявником не надано.

Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції було зупинено ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року, у зв'язку із залишенням цих ухвал без змін необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_10 як представника ОСОБА_6 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року задовольнити частково

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_9 як представника ОСОБА_8 на ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року та від 29 січня 2018 року про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвали апеляційного суду Запорізької області від 24 та 29 січня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвал апеляційного суду Запорізької області від 24 та 29 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В. І. Крат

В. П.Курило