Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №457/294/17

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 457/294/17

провадження № 61-34956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа: Управління комунальної власності Трускавецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року у складі судді Марчука В. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління комунальної власності Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Позов обґрунтовано тим, що 14 червня 2016 року у дворі будинку АДРЕСА_1 відбулись збори співвласників з метою вирішення питання щодо визначення управителя будинку та обрання уповноважених осіб для укладення договору з управителем.

При організації зборів, не було дотримано вимог законодавства щодо повідомлення у письмовій формі кожного співвласника про дату, час і місце їх проведення, а також про порядок денний зборів.

Відповідачі, скориставшись вказаним зібранням людей, оформили протокол, яким у будинку визначили управителя - ТОВ "Тепле житло".

Позивач вказував, що питання про визначення форми правління у будинку на зборах по суті не розглядалось, однак з відповіді виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 18 липня 2016 року № 03/ко-944, йому стало відомо про взяття на зберігання протоколу зборів співвласників від 14 червня 2016 року.

Зазначав, що ще на стадії подання для зберігання оскаржуваного протоколу зборів співвласників, відповідальна особа органу місцевого самоврядування зобов'язана була відповідно до пункту 6 постанови КМУ від 24 лютого 2016 року № 109 "Про затвердження Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами" у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до виконавчого комітету, повернути їх заявнику, у зв'язку із невідповідністю заяви формі, наведеній у додатку 1, відсутністю в протоколі рішень з питань, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та невідповідністю форми протоколу формі, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку.

Однак, вимоги закону були знехтувані та не виконані.

Позивач також стверджував, що 14 червня 2016 року оформлення протоколу ніким не здійснювалось, ніхто не встановлював осіб, які були присутні на зборах, ніхто не перевіряв документи, що посвідчують особу та право власності на майно.

Також, в порушення частин 4 та 5 статті 10 Закону України "про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", він як співвласник будинку не був завчасно повідомлений про дату та місце проведення зборів.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, що оформлене протоколом № 1 від 14 червня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління комунальної власності Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення зборів співвласників багатоквартирного будинкувідмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про визначення управителя будинку прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України, що регулює дані правовідносини. Позивачем не доведено наявність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки його посилання на допущені порушення спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, позивачем не визначено, які саме його цивільні права та інтереси порушено відповідачами.

Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління комунальної власності Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що порядок і процедура повідомлення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про проведення установчих зборів проведена з порушенням вимог частини 4 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки належних та допустимих доказів повідомлення кожного власника квартир у вказаному будинку під розписку або шляхом поштового відправлення про проведення зборів відповідачем не надано. Однак, позивач був членом ініціативної групи, був повідомлений про проведення зборів та присутній на зборах співвласників багатоквартирного будинку 14 червня 2016 року, тому його права недотриманням порядку повідомлення про проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку не порушені, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню. Крім того, позивач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню на підставі положень пункту 4 частини 1 та пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року і постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 14 червня 2016 року не відповідає встановленій формі та не містить рішень з питань, визначених у порядку денному даного протоколу. Заявник вказує, що жодне з рішень співвласників, зокрема, щодо визначення особи управителя та обрання уповноважених осіб для укладення договору з управителем, не обговорювалось, не розглядалось та не ставилось на голосування. Він, як й інші співвласники, не знав, що 14 червня 2016 року відповідачі у справі створили ініціативну групу щодо проведення зборів про визначення управителя будинку.

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від третьої особи - Управління комунальної власності Трускавецької міської радинадійшли письмові пояснення-заперечення щодо касаційної скарги.

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

30 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд судді-доповідачу Коротенку Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів власників квартир будинку АДРЕСА_1, створено ініціативну групу у складі: ОСОБА_4 - кв. № 37, ОСОБА_2 - кв. № 6, ОСОБА_6 кв. № 15, ОСОБА_7 - кв. № 29, ОСОБА_8 - власника нежитлового приміщення.

14 червня 2016 року відбулись збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, порядок денний якого був: "Визначення управителя ТОВ "Теплежитло"; обрання уповноважених осіб: ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 для укладення договору з управителем".

На зборах співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 14 червня 2016 року, шляхом поіменного голосування, більшістю голосів, прийнято рішення про визначення управителя ТОВ "Тепле житло" та обрано уповноважених осіб: ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 для укладення договору з управителем, підтвердженням чого є протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Згідно указаного протоколу, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 3286 кв. м. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 61 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1769,8 кв. м. Рішення по порядку денному прийнято більшістю співвласників багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року (далі - Закон) визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, врегульовано правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року (частина третя статті 10 Закону).

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багато-квартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2,3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі, зокрема, про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (пункти 2,3,9 частини другої статті 10 Закону).

Отже, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, враховуючи вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення співвласників багатоквартирного будинку про визначення управителя та обрання уповноважених осіб для укладання договору з управителем прийнято у відповідності до вимог частини 6 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир танежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Разом із цим, частини 6 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під'їзду багатоквартирного будинку.

Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.

Отже, указана норма права імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: формаповідомлення обов'язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про повідомлення кожного власника квартир у будинку АДРЕСА_1 під розписку або шляхом поштового відправлення про проведення установчих зборів відповідачами суду не надано.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом № 1 від 14 червня 2016 року, посилаючись на порушення вимог законодавства щодо повідомлення у письмовій формі його та кожного співвласника про дату, час і місце їх проведення.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач ОСОБА_1, який є членом ініціативної групи, був повідомлений про проведення зборів та був присутній на зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 14 червня 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача недотриманням порядку повідомлення про проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку не були порушені, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Встановивши, що позивач не був повідомлений судом першої інстанції належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що зазначав в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду на підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення у справі.

Оскільки рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року є скасованим постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року, воно не може бути предметом касаційного перегляду.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не знав, що відповідачі у справі створили ініціативну групу щодо проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило