Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №681/316/18

Постанова

Іменем України

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 681/316/18

провадження № 61-40185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

стягувач - Полонська міська рада,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Савчук Світлана Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня

2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Талалай О. І.,

Ярмолюка О. І.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою

на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Житомирській області Савчук С. М. (далі - Баранівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Житомирській області) та скасувати постанову від 01 листопада

2017 року про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна, яке йому належить на праві власності

у виконавчому провадженні № 53331819 і постанову від 22 лютого 2018 року про передачу виконавчого провадження № 53331819 до іншого органу державної виконавчої служби.

Скарга обґрунтована тим, що у Баранівському районному відділі ДВС ГТУЮ

у Житомирській області перебував на виконанні виконавчий лист Полонського районного суду Хмельницької області № 681/577/15-ц від 18 серпня 2016 року про стягнення з нього на користь Полонської міської ради збитків у розмірі 397 951,79 грн за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішення суду виконувалось шляхом стягнення коштів із його заробітної плати.

Проте, 01 листопада 2017 року державним виконавцем Савчук С. М. була винесена постанова про арешт та оголошення заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності. Заявник вказував, що державним виконавцем порушено вимоги

статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки

в зазначеній постанові відсутня сума, в межах якої накладено,

арешт на майно, крім того, така постанова порушує його законні права на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.

Також ОСОБА_1 вказував на порушення закону при винесенні постанови від 22 лютого 2018 року про передачу виконавчого провадження

до Полонського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, оскільки у вказаній постанові відсутня мотивувальна частина

із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв рішення

про передачу виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області у складі судді Горгулько Н. А. від 27 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області Савчук С. М.

Скасовано постанову державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області Савчук С. М. від 01 листопада 2017 року про арешт та оголошення заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, винесену у виконавчому провадженні №
533331819.

Скасовано постанову державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області Савчук С. М. від 22 лютого

2018 року про передачу виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні № 533331819.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, щодержавний виконавець шляхом вчинення неправомірних дій обмежив боржника можливості розпоряджатись своїм майном, порушив справедливу рівновагу між державними інтересами та правами власника, а також передав виконавче провадження до іншого органу державної виконавчої служби без зазначення мотивів такої передачі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня

2018 року апеляційну скаргу заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури задоволено.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області

Савчук С. М. та скасування постанов відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що накладення арешту на майно не позбавляє заявника можливості користуватись

та володіти своїм майном, а лише обмежує його право на відчуження

майна до виконання рішення суду, а висновок суду першої інстанції про те,

що державний виконавець не мотивував та не зазначив обставини, які зумовили прийняти рішення про передачу виконавчого провадження, визнано таким, що не відповідає обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2018 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм Закону України "Про виконавче провадження" та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт та оголошено заборону на відчуження всього майна, яке належить йому на праві власності,

без зазначення у цій постанові суми заборгованості. Висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавець не мотивував та не зазначив обставин, які зумовили прийняття рішення про передачу виконавчого провадження до іншого органу виконавчої служби, заявник вважає правильними та такими, що відповідають обставинам справи і нормам Закону України "Про виконавче провадження".

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

16 серпня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Полонського району суду Хмельницької області від 05 листопада 2015 року у справі № 681/577/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради 464 156,20 грн збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року рішення Полонського районного суду від 05 листопада 2015 року було змінено. Зменшено суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради збитків до 397 537,61 грн і змінено розмір судового збору на суму 3 975,38 грн.

Полонським районним судом Хмельницької області було видано виконавчий лист № 681/577/15-ц від 18 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради збитків в сумі 397 537,61 грн.

Полонська міська рада (стягувач) звернулась із заявою до Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області про прийняття до виконання виконавчого листа № 681/577/15-ц, виданого 18 серпня 2016 року Полонським районним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1.397 951,61 грн.

Постановою державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області 16 лютого 2017 року було відкрито виконавче провадження №
533331819.

Постановою державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 05 травня 2017 року було звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1.

За період з 01 червня 2017 року по 02 жовтня 2017 року із заробітної плати боржника на користь Полонської міської ради стягнуто 5 475,90 грн.

Згідно з повідомленням директора товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ХІТ" ОСОБА_1 було звільнено з роботи з цього підприємства з 29 вересня 2017 року.

Постановою державного виконавця від 01 листопада 2017 року було накладено арешт та оголошено заборону відчуження всього рухомого

та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1

Постановою державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 08 листопада 2017 року було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", які на праві власності належать ОСОБА_1

ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 належить нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 на праві особистої власності належать нежитлові будівлі АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця Баранівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області від 22 лютого 2018 року виконавче провадження № 533331819 за виконавчим листом № 681/577/15-ц про стягнення з ОСОБА_1.397 951,79 грн

на користь Полонської міської ради передано до Полонського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області.

При винесенні вказаної постанови державний виконавець послався на ту обставину, що нерухоме майно, яке належить боржнику, знаходиться на території селища міського типу Понінка та міста Полонне Полонського району Хмельницької області.

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.

За приписами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно

до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до частини 2 статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із засад судочинства.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому,

в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт

до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено,

що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Cуд апеляційної інстанції, встановивши, що після звільнення з роботи у ОСОБА_1 доходів чи рухомого майна для погашення боргу не виявлено, а рішення Полонського району суду Хмельницької області від 05 листопада 2015 року у справі № 681/577/15-ц боржником не виконано, дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем правомірно накладено арешт на майно боржника.

Накладення арешту на майно не позбавило заявника можливості користуватись та володіти своїм майном, а лише тимчасово обмежило його право на відчуження майна до виконання рішення суду, яке він протягом тривалого часу не виконав.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що передача виконавчих проваджень

від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється

в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до підпунктів 6-9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавче провадження передається

з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби. Передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження. Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Встановивши, що у постанові від 22 лютого 2018 року про передачу виконавчого провадження № 533331819 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, державний виконавець зазначив місце знаходження нерухомого майна боржника, яке перебуває на території Полонського району Хмельницької області, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій та рішення державного виконавця Баранівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області про передачу виконавчого провадження до Полонського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

Доводи касаційної скарги, а також зміст оскарженого судового рішення

не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вищезазначених норм права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович