Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2024 року у справі №755/7604/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 755/7604/22

провадження № 61-11955св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що у спільній власності сторін перебуває квартира АДРЕСА_1 , проте відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні вказаним майном.

Вказує, що ОСОБА_2 без дозволу позивача надає дозвіл третім особами на проникнення до спільного майна, надала третім особам ключі від спільного майна.

Вказує, що оскільки відповідачка користується правами співвласника майна недобросовісно, фактично зловживаючи такими правами, а також з метою захисту від можливих майбутніх неправомірних та недобросовісних дій ОСОБА_2 щодо спільного майна, посилаючись на статті 358 386 391 ЦК України, просить суд усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 без нотаріально посвідченого дозволу ОСОБА_1 утриматись від будь-яких дій, які можуть створити перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеною квартирою, в тому числі:

- надавати дозвіл будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо проникнення до квартири;

- змінювати самовільно або надавати дозвіл третім особам змінювати замки на вхідних дверях від квартири;

- проводити особисто або надавати дозвіл будь-яким третім особам проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування у квартири;

- здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартиру або частину квартири;

- надавати дозвіл будь-яким третім особам вселятися в квартиру;

- надавати дозвіл будь-яким третім особам реєструватися в квартирі;

- надавати будь-яким третім особам ключі від вхідних дверей від квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня

2022 року у складі судді Виниченко Л. М. позов задоволено частково.

Ухвалено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання

ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 не допускати до квартири АДРЕСА_1 осіб, які не являються співвласниками квартири, у тому числі осіб, які діють за згодою та/або за дорученням ОСОБА_2 .

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольнивши частково позов, суд вказав, що відсутність між сторонами домовленості щодо порядку користування квартирою та наявність обставин, що полягають у намаганні без згоди позивача потрапити до житла особи, яка не є співвласником квартири, та діяла за згодою та/або дорученням відповідачки, свідчать про порушення прав позивача, як співвласника спірного нерухомого майна. На спростування вищенаведеного будь яких доказів відповідачкою суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іщенко Г. М. задоволено.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня

2022 року в оскарженій частині та в частині стягнення судового збору скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційним судом враховано, що заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, відтак в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачкою чиняться перешкоди позивачу у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, отже позовні вимоги є недоведеними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 31 жовтня 2018 року у справі № 463/10111/15, від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що сам факт звернення позивача до суду і заперечення його позовних вимог відповідачем свідчать про наявність перешкод з боку відповідача, що спростовує висновки апеляційного суду щодо недоведеності позовних вимог позивача.

При цьому судом першої інстанції було вірно встановлено, що частка відповідача 41/100 у спірній квартирі не виділена в натурі, порядок користування квартирою між позивачем та відповідачем не встановлений ані за домовленістю сторін, ані за рішенням суду.

Крім того, у відкритому судовому засіданні під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення представником відповідача було особисто підтверджено, що нею здійснювались три спроби проникнути у спірну квартиру, яка є житлом позивача, за дорученням відповідача.

Вважає, що у разі, якщо частка відповідача у спірній квартирі не виділена, порядок користування між співвласниками не визначений, тому проникнення третьої особи за дорученням відповідача до спільної квартири без згоди позивача є порушенням частини першої статті 358 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_2 - адвоката Іщенко Г. М. на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що вона ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначає, що позивач не довів порушення свого права як співвласника нерухомого майна, яке полягає у перешкоджанні користуванню та розпорядженню квартирою, що перебуває у спільній частковій власності. Також вказує, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа №761/41948/21, відкрита 01 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та встановлення порядку користування приміщенням квартири.

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Позивач ОСОБА_1 є власником 59/100 частки квартири, відповідачка

ОСОБА_2 є власницею 41/100 частки квартири. Вказана обставина підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №188513898 від 09 вересня 2019 року.

На підтвердження своїх вимог, позивачем надано копії актів про неможливість потрапити до квартири, складених адвокатом Іщенко Г. М., яка діє від імені ОСОБА_2 , від 15 липня 2021 року, 10 вересня 2021 року, 15 жовтня 2021 року, з яких убачається, що ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_2 не змогла потрапити до квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що ключі, що передані ОСОБА_2 , до замків не підходять та дверей не відкривають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-1500цс15 зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 386 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Отже співвласниками цієї квартири є як позивач ОСОБА_1 , так і відповідачка ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з цим позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 надала ключі від спірної квартири третій особі, а саме адвокату Іщенко Г. М.

Вважав, що вказаними діями вона порушує його права як співвласника майна та створює йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

На підтвердження своїх позовних вимог ним надано акти, складені адвокатом Іщенко Г. М., яка діє від імені ОСОБА_2 , про неможливість потрапити до квартири.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

З наданих позивачем актів вбачається, що ОСОБА_4 , яка діє від імені

ОСОБА_2 , не змогла потрапити до квартири, співвласницею якої є

ОСОБА_2 .

Разом з тим вказані акти не містять доказової інформації, на підставі якої суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, зокрема щодо вчинення перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні майном.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідачкою ОСОБА_2 чиняться ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житлом, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачкою чиняться перешкоди йому у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, отже позовні вимоги є недоведеними.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 463/10111/15, від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Так, зокрема, у справі № 334/815/21 предметом спору було усунення перешкод у користуванні майномшляхом вселення у квартиру, порядок користування якої встановлений рішенням суду.

Предметом спору у справі №463/10111/15 є усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, у цій справі, що є предметом перегляду, вимоги щодо вселення/ виселення не заявлялися.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що проживає у спірній квартирі з 2013 року; відповідачка є співвласником цієї квартири, а надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог акти свідчать, що саме її представник не може потрапити до спірної квартири, співвласником якої вона є.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян