Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.12.2019 року у справі №588/521/19

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 588/521/19

провадження № 61-21703св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Тростянецька міська рада Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Абрамовича Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року у складі судді Линник О. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тростянецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарічному Тростянецького району Сумської області помер ОСОБА_2. Спадщину після померлого прийняла бабця позивача, дружина спадкодавця ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із будинку АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) розміром 3,61 га.

Про зазначені події позивач дізнався у 2017 році, коли до нього звернулися представники місцевого агропідприємства з пропозицією оформити спадкові права на земельну частку (пай) та укласти договір оренди відповідних земельних ділянок.

Позивач звертався до нотаріуса щодо оформлення спадщини, проте йому було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини ним пропущено із поважних причин, зокрема, він досить тривалий час працював за межами України, не мав документів, що підтверджують родинний зв'язок із померлою, та вважав, що після смерті його баби спадщину прийняв її чоловік, позивач просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його бабці ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк не є поважними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду адвокат Абрамович О. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року адвокат Абрамович О. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач з травня по листопад 2006 року перебував за кордоном на заробітках, що підтверджується показами свідка ОСОБА_4; між місцем постійного проживання спадкоємця та спадкового майна більше 1000 км; усупереч частини 4 статті 263 ЦПК України не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах якого дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарічному Тростянецького району Сумської області помер ОСОБА_2 (а. с. 12).

Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла дружина померлого ОСОБА_3, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем, заяву про відмову від спадщини вона не подавала.

Заповіту ОСОБА_2 за життя не складав, спадкова справа після його смерті не заводилась (а. с. 25,55,56).

Після смерті чоловіка ОСОБА_3 проживала одна за адресою: АДРЕСА_1, за життя заповіту не складала (а. с. 26).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а. с. 13).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із будинку на АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) розміром 3,61 га (а. с. 19).

Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк не звертались, спадкова справа не заводилась (а. с. 57,58).

Позивач доводиться ОСОБА_3 онуком (а. с. 14,28). Її син ОСОБА_5 - батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 68).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 10 липня 2018 року визнана відумерлою спадщина, яка складалась з домоволодіння на АДРЕСА_1 (а. с. 24).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк не є поважними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з необізнаністю про смерть спадкодавця.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановахвід 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16 (провадження № 61-1750св18); від 1 лютого 2018 року у справі № 712/656/15 (провадження № 61-23947св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17.

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Із справи відомо, що звертаючись до суду у квітні 2017 року із позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, позивач зазначав, що він досить тривалий час працював за межами України, не мав документів, що підтверджують родинний зв'язок із померлою, та вважав, що після смерті його баби спадщину прийняв її чоловік.

Суди встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати про смерть спадкодавця, а факт тривалого перебування його закордоном не підтверджено належними доказами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем для визначення додаткового строку для прийняття спадщини обставини не доведені належним чином та не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 ЦК, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема за допомогою поштового зв'язку.

Суди при вирішенні справи правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги проте, що усупереч частини 4 статті 263 ЦПК України не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах якого дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) є необгрунтованими, оскільки зазначений висновок висловлено за інших фактичних обставин щодо спадкування за заповітом та за доведеності обставин, які суд вважав поважними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Абрамовича Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська