Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.01.2020 року у справі №389/1437/18

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 389/1437/18

провадження № 61-156св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Богданівська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, державний реєстратор Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденко Андрій Михайлович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року у складі судді: Ябчик Н. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, державного реєстратора Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденка А. М. про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2006 року № 1222 є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано у Знам'янському районному КП "Бюро технічної інвентаризації" від 14 лютого 2007 року.

На підставі заяви позивача Богданівською сільською радою Знам'янського району 23 жовтня 2009 року було прийнято рішення № 552 про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яким сільська рада надала їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки загальною площею 0,30 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, 0,05 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в землях запасу АДРЕСА_1.

12 грудня 2016 року вона звернулася до сільської ради з листом щодо погодження технічної документації. Листом сільської ради від 29 грудня 2016 року за № 729-02/16 її повідомлено, що дане питання розглянуто на засіданні земельної комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради та прийнято рішення, яким їй відмовлено у погодженні схеми земельної ділянки та акту прийомки межових знаків на зберігання, на підставі того, що частина земельної ділянки, яка перебуває в її фактичному користуванні, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0700.

Згідно з графічними матеріалами, відображеними в технічній документації, дійсно виявлено накладання земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки undefined, на земельну ділянку по АДРЕСА_1, користувачем якої є вона. Вказане накладення було також виявлено після того, як було перероблено технічну документацію із землеустрою.

Позивач зазначала, що громадяни, які є її сусідами, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приватизували земельні ділянки під своїми житловими будинками, збільшивши площу землі під будинками за рахунок її земельної ділянки.

07 вересня 2017 року Богданівською сільською радою прийнято рішення № 396 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2, затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2381 га, у тому числі: 0,2381 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0723, за адресою: АДРЕСА_1 та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,2381 га, у тому числі: 0,2381 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0723, за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Знам'янського району № 396 від 07 вересня 2017 року про передачу власність земельної ділянки ОСОБА_2;

скасувати рішення державного реєстратора Свириденка А. М. від 18 жовтня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивач має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України, як і інші громадяни України. Проте позивач не надала доказів користування спірною земельною ділянкою на момент приватизації її частини ОСОБА_2, тому і не довела порушень її прав та інтересів. Квитанція про сплату позивачем податку за земельну ділянку в 2017 році не містить відомостей про те, за яку саме земельну ділянку сплачувався податок, а тому не може бути доказом користування конкретною земельною ділянкою. Крім того документація Богданівської сільської ради не містить доказів про надання ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки у постійне користування. Рішення Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року № 396 прийнято згідно чинного законодавства України, тому відсутні підстави для його скасування, а також не підлягає задоволенню вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі вказаного рішення сільської ради, оскільки є похідною вимогою.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували обставин, встановлених у рішенні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2018 року у справі № 389/2398/17, яким визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3" від 27 січня 2017 року. Позивач не захоплювала самовільно земельну ділянку, а користувалася нею тривалий час після дарування будинку та на підставі рішення Богданівської сільської ради від 23 жовтня 2007 року за № 552 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1". Технічний паспорт на садибний /індивідуальний/ житловий будинок з вказаними розмірами та конфігурацією земельної ділянки фактично підтверджує, що позивач користувалась земельною ділянкою на момент його виготовлення - 04 червня 2013 року. Богданівська сільська рада 17 листопада 2017 року достовірно знала про право позивача на приватизацію саме цієї земельної ділянки. Збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_5 за рахунок зменшення присадибної ділянки позивача порушує право ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки.

Вказує, що переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд формально віднісся до доводів, та проігнорував той факт, що технічна документація на присадибну ділянку позивача була виготовлена ще в 2015 році, а до Богданівської сільської ради позивач зверталась в грудні 2016 року, тобто до винесення рішення на користь ОСОБА_5.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що рішення Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року № 396 прийнято згідно чинного законодавства України. Позивач не надала доказів користування спірною земельною ділянкою на момент приватизації її частини ОСОБА_2, тому і не довела порушень її прав та інтересів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 26 жовтня 2006 року, є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

За відомостями, відображеними в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, значиться земельна ділянка площею 3000 кв. м, з них під будівлями 144,2, під двором 780,3, під городом 2075,5.

Рішенням № 552 від 23 жовтня 2009 року Богданівською сільською радою надано позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,30 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, 0,05 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в землях запасу АДРЕСА_1. У вказаному рішенні зазначено, що якщо при встановлені меж земельної ділянки в натурі будуть виявлені розбіжності в даних про розмір земельної ділянки з фактичними її розмірами, то остаточно розмір земельної ділянки буде затверджено сесією сільської ради.

Таким чином ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,30 га, рішенням № 552 від 23 жовтня 2009 року Богданівською сільською радою.

Позивач до сільської ради із заявою щодо вирішення питання про погодження схеми земельної ділянки та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів звернулася 19 грудня 2016 року.

Натомість Богданівською сільською радою відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 0,05 га.

Згідно рішення № 396 від 07 вересня 2017 року Богданівською сільською радою передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2381 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1. Право власності на цю земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:51:000:0723 зареєстровано за ОСОБА_2 державним реєстратором Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденком А. М. 18 жовтня 2017 року індексний номер: 37616428.

При зверненні із позовом позивач вказувала, що: вона має право на частину земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку ОСОБА_2; передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулося за рахунок її земельної ділянки; такі дії суперечить рішенню Богданівської сільської ради "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1" № 552 від 23 жовтня 2009 року.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що:

"обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXних перешкод.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції порушують права ОСОБА_1 на захист його законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, яке залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).. "розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції".

Згідно частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2018 року у справі № 389/2398/17 за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, державного реєстратора центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області Ткаченко М. М. про визнання незаконним та скасування рішення від 27 січня 2017 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3" від 27 січня 2017 року № 271.

Скасовано рішення державного реєстратора центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області Ткаченко М. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33877317 від 15 лютого 2017 року.

При цьому у рішенні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2018 року у справі № 389/2398/17 вказано, що:

"у фактичному користуванні ОСОБА_1 з 26 жовтня 2006 року перебуває земельна ділянка розміром 0,30 га. З них, щодо 0,25 га виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовляється щодо земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, тобто присадибна ділянка. Щодо земельної ділянки розміром 0,05 га ОСОБА_1 мала б виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який виготовляється щодо земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, але вказаний проект нею не виготовлявся. Тому, 28 грудня 2016 року їй відмовлено в погодженні схеми земельної ділянки та акту прийомки межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів, оскільки на той час чинне законодавство вже вимагало виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Будучи землекористувачем земельної ділянки розміром 0,30 га, ОСОБА_1 своєчасно сплачувала земельний податок, не порушувала прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Як зазначив представник відповідача в своєму запереченні, технічний паспорт БТІ дійсно не відноситься до документації із землеустрою, але він підтверджує, що ОСОБА_1 фактично використовувала земельну ділянку розміром 0,30 га.

Водночас, технічний паспорт БТІ на будинок, власником якого є ОСОБА_3, свідчить про те, що в його користуванні перебувала земельна ділянка розміром 222,2 кв. м.

При цьому, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовляється щодо земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), виготовлено на земельну ділянку розміром 0,25 га. Цю земельну ділянку (присадибну ділянку) розміром 0,25 га оскаржуваним рішенням сільської ради 27 січня 2017 року передано у власність ОСОБА_3.

Також під час розгляду справи встановлено, що тверді межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні та ніколи не встановлювалися. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є суміжними землекористувачами чи землевласниками, проте, не зважаючи на це, розмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 збільшився за рахунок зменшення розміру земельної ділянки, що перебуває у фактичному використанні ОСОБА_1. Дані обставини сторонами в судовому засіданні не оспорювалися.

Доводи сільської ради щодо самовільного захоплення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не підтверджені та навпаки спростовуються рішенням самої сільської ради від 23 жовтня 2009 року № 552 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1".

Таким чином, ні зміни в законодавстві щодо виду документації із землеустрою, ні допущені помилки чи неточності при складенні вказаної документації, ні виготовлення документації раніше чи пізніше за часом у порівнянні з сусідніми землекористувачами, ні нереалізованість ОСОБА_1 права на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, не позбавляють ОСОБА_1 самого права користування спірною земельною ділянкою та не позбавляють її права на приватизацію земельної ділянки в майбутньому. Так само, вказані обставини не наділяють будь-якими правами інших осіб щодо спірної земельної ділянки, чи-то правом користування, чи-то правом на приватизацію, чи-то правом власності.

Тож, суд не вбачає правових підстав для передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,25 га, тим паче, що дане збільшення розміру його земельної ділянки здійснено за рахунок частини земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1".

Як свідчить аналіз матеріалів справи, на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2018 року у справі № 389/2398/17 ОСОБА_1 посилалася у позовній заяві (Т. 1, а. с. 4,16-27).

Проте суди при відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора: не надали оцінки поведінці органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, з урахуванням обставин цієї справи; не врахували, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2018 року у справі № 389/2398/17 встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 з 26 жовтня 2006 року перебуває земельна ділянка розміром 0,30 га. За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

При зверненні із позовом ОСОБА_1 відповідачем визначила також державного реєстратора Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденка А. М.

Суди при відмові у задоволенні позовної вимоги, заявленої до державного реєстратора, вказали про її необґрунтованість, тобто, відмовили у задоволенні вимоги по суті.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що "зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ "Кей-Колект" з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ "Кей-Колект" щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37,54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 є з Богданівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 Державний реєстратор Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденко А. М. є неналежним відповідачем. Тому у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденка А. М.
необхідно відмовити саме із зазначеної підстави, а тому оскаржені рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржені рішення у частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови; оскаржені рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора скасувати і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області Свириденка Андрія Михайловича про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяженьскасувати.

Передати справу № 389/1437/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2019 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук