Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.11.2018 року у справі №705/4820/17

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 705/4820/17

провадження № 61-47097св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа- Уманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2018 року в складі судді Коваля А. Б. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Вініченко Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

(далі - Уманський міський ВДВС ГТУЮ у Черкаській області) та скасування арешту з виключенням відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Скарга мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначав, що у нього виникла потреба у розпорядженні належною йому квартирою, однак своїм правом скористатися не має змоги через наявність накладеного арешту на дану квартиру. 01 листопада 2017 року він звернувся до Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області із заявою про зняття арешту, однак 08 листопада 2017 року отримав письмову відповідь начальника Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області про те, що згідно із книги обліку виконавчих проваджень державного виконавця за 2007 рік у відділі на виконанні перебував виконавчий документ, виданий

14 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн. 18 квітня 2006 року з метою повного фактичного виконання указаного виконавчого документа, постановою ВДВС Уманського МУЮ було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 23 червня 2007 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн завершено у зв'язку із не розшуком боржника, а виконавчий документ повернуто на підставі пункту 5 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Вважав таку відповідь необґрунтованою, а бездіяльність щодо не зняття арешту з належного йому майна незаконною, оскільки в порушення Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не припинив чинність арешту, не вказав цього у постанові та не повідомив його належним чином, що призвело до порушення його права власності.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність начальника Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. щодо не скасування арешту на квартиру

АДРЕСА_1 за заявою від 01 листопада

2017 року; скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений постановою від 18 квітня 2006 року АА 601180 ВДВС Уманського МУЮ та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня

2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Уманського міського

ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. щодо не скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 за заявою

від 01 листопада 2017 року.

Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений постановою від 18 квітня 2006 року АА 601180 ВДВС Уманського МУЮ та виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що арешт на квартиру ОСОБА_1 було накладено без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 рокуУманський міський ВДВС ГТУЮ у Черкаській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив заявником на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що в Уманському МВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області на виконанні перебував виконавчий документ від 14 жовтня 2005 року № 0000034, щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн.

18 квітня 2006 року з метою повного фактичного виконання указаного виконавчого документа, постановою АА 601180 ВДВС Уманського МУЮ було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1

23 червня 2007 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу № 0000034, виданого 14 жовтня 2005 року

УАТІ Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі

170,00 грн завершено у зв'язку з не розшуком боржника, а виконавчий документ повернуто на підставі пункту 5 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області із заявою про зняття арешту.

08 листопада 2017 року начальником Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 з якої вбачається, що згідно з книгою обліку виконавчих проваджень державного виконавця за 2007 рік у даному відділі на виконанні перебував виконавчий документ від 14 жовтня 2005 року № 0000034 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн. Разом з тим ОСОБА_1 були роз'яснені положення статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", проте такі роз'яснення у повній мірі не відповідають положенням змісту самої статті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області, ОСОБА_1 просив скасувати арешту з виключенням відомостей з Єдиного реєстру боржників, накладений на підставі виконавчого документу, виданого 14 жовтня 2005 року УАТІ Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час подання скарги до суду, зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналогічне положення міститься й у пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у судах першої та апеляційної інстанцій).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду скарги у судах першої та апеляційної інстанцій).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 1 статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою до суду) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналогічне положення міститься й у частині 1 статті 287 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у судах першої та апеляційної інстанцій).

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню. У порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні, у якому, окрім виконавчих листів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, об'єднані рішення інших органів чи примусово виконуються судові рішення, ухвалені за правилами різних процесуальних законів. Зокрема, такі висновки містяться в постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року в справі № 11-675апп18.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність начальника Уманського міського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області щодо не скасування арешту на квартиру заявника, накладеного на виконання виконавчого документа про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства, скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених частиною 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Ураховуючи викладене, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня

2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня

2018 року скасувати, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та скасування арешту з виключенням відомостей з Єдиного реєстру боржників - закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун