Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2021 року у справі №658/2391/18

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 658/2391/18

провадження № 61-5899св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, усунення від права на спадкування, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права на спадщину в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді трьох земельних ділянок: площею 10,57 га, площею 15,1929 га, площею 2,9812 га та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт на його користь на все своє майно, проте на підставі заяви № 58268395 від 26 листопада 2015 року вказаний заповіт було скасовано.

Позивач зазначав про те, що з жовтня 2012 року проживав однією сім'єю зі спадкодавцем до дня його смерті за вказаною вище адресою, разом вели спільне господарство, ОСОБА_3 хворів та потребував стороннього догляду, який був ним, позивачем, здійснений, крім того, він закупляв для опалення будинку опалювальні матеріали, здійснив поховання спадкодавця.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, яка є племінницею спадкодавця, не приймала участі в матеріальному утриманні свого дядька ОСОБА_3, не здійснювала його поховання, не цікавилася станом його здоров'я, позивач просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- встановити факт проживання за однією адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 07 жовтня 2012 року по день смерті останнього

ІНФОРМАЦІЯ_1;

- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування майна спадкодавця

ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за ОСОБА_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування зазначеного майна спадкодавця у другій черзі;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на земельну ділянку площею 10,57 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0003, посвідчену державним актом серії ЯБ №122068, виданим на підставі розпорядження голови Каховської районної державної адміністрації від 03 вересня 2002 року № 646 в порядку спадкування після спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на земельну ділянку площею 15,1929 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0001, право власності зареєстроване згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 липня 2015 року, в порядку спадкування після спадкодавця ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на земельну ділянку площею

2,9812 га, кадастровий номер: 6523580500:17:001:0002, право власності зареєстроване згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 липня 2015 року, в порядку спадкування після спадкодавця ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на житловий будинок площею 50,5 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після спадкодавця ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 липня

2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання за однією адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 07 жовтня 2012 року по день смерті останнього

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 у другій черзі спадкоємців за законом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд послався на покази позивача та свідків допитаних при розгляді справи. Надавши позивачу право спадкування разом зі спадкоємицею другої черги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час здійснював догляд та надавав допомогу спадкодавцю, який не спроможний був самостійно забезпечувати свої потреби.

Постановою Херсонського апеляційного суд увід 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 липня

2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до

ОСОБА_2, третя особа - Любимівська об'єднана територіальна громада про встановлення факту проживання за однією адресою, зміну черговості одержання права на спадкуванняскасовано і постановлено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадщину в порядку спадкування - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа:

Любимівська об'єднана територіальна громада Каховського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадщину в порядку спадкування, апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доведеності спільного проживання позивача з ОСОБА_3 в зазначений період, як сім'ї, їх пов'язаність спільним побутом, ведення спільного господарства, спільного бюджету, наявністю між ними спільних прав та обов'язків; позивачем не доведено наявність юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, що є його процесуальним обов'язком у силу статей 12, 81 ЦПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 квітня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року та залишити в силі рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 липня

2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення питання щодо встановлення факту проживання за однією адресою, апеляційний суд не взяв до уваги докази, які були досліджені судом першої інстанції. Апеляційний суд безпідставно відхилив покази свідків. Заявник вказує, що він матеріально забезпечував спадкодавця, надавав допомогу, тобто ним було вчинено дії, які у сукупності дають право на зміну черговості одержання спадщини за законом.

Доводи інших учасників справи

19 травня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

11 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на майно, щодо якого спадкодавець особистого розпорядження не вчинив.

Після смерті ОСОБА_3 Каховською районною державною нотаріальною конторою Херсонської області заведена спадкова справа № 5/2018.

12 січня 2018 року відповідачка ОСОБА_2, за правом представлення, а

14 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_3

11 червня 2018 року державний нотаріус Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач вважав, що відповідно до статті 1264 ЦК України він є спадкоємцем четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а оскільки відповідачка ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, в той час, як він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцю, просив суд визнати за ним право на спадкування майна спадкодавця у другій черзі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно частин 1 , 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених Статтею 1258 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України підлягає встановленню два юридичних факти: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.

Згідно з частиною 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності частини 2 статті 3 СК України. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня

2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19).

Тлумачення частини 2 статті 3 СК України та зміст пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" дає підстави дійти висновку про те, що для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

Надавши оцінку письмовим доказам, поданим сторонами, суд дійшов правильного висновку, що заявником не надано допустимих та належних доказів на підтвердження своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 07 жовтня 2012 року і до дня його смерті. Сама по собі обставина, що позивач зі спадкодавцем проживали за однією адресою, не свідчить про те, що вони проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та мали спільний бюджет, та не дає підстав вважати, що позивач матеріально забезпечував спадкодавця, та набув право на спадкування зі спадкоємцями другої черги.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська