Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №761/8355/17

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 761/8355/17

провадження № 61-39370св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 28 лютого 2018 року в складі судді Осаулова А. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року в складі колегії судді:

Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року про визначення підсудності до суду першої інстанції передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі- відповідач 2), ОСОБА_4 (далі- відповідач 3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 25 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за життя ОСОБА_6 отримав у позику від позивача грошові кошти в сумі - 71 500,00 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Його спадкоємцями стали син - ОСОБА_4 і дружина - ОСОБА_3.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18 березня 2014 року затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення з них як з спадкоємців вказаної суми боргу за позикою.

Отже, до складу спадщини померлого боржника ОСОБА_6 увійшли як його грошові зобов'язання в розмірі суми боргу - 71 500,00 доларів США, так і вся належана позичальнику на момент його смерті нерухомість.

Зокрема, на момент смерті померлому належала квартира АДРЕСА_1, відчужена за договором купівлі-продажу, що був укладений 25 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та спадкоємцями померлого позичальника. Вказаний правочин вони вчинили на другий день після оформлення спадкових прав.

Позивач вважає, що оспорюваний договір укладений у порушення статті 1282 ЦК України з метою уникнення виконання обов'язку щодо задоволення вимог кредитора в межах вартості одержуваного у спадщину майна. Позивач вважає зазначений договір недійсним, оскільки відповідно до статей 3 12 203 215 509 ЦК України зміст правочинів не може суперечити вимогам закону, інтересам суспільства та не може порушувати права інших осіб, а при укладенні оспорюваного договору сторони повели себе недобросовісно, продавши нерухоме майно, порушивши права позивача як кредитора спадкодавця на можливість задоволення своїх вимог за рахунок вказаного об'єкту нерухомості. Відтак, вказаний договір купівлі-продажу є недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним даним у матеріалах справи, оскільки позивачем не наведено жодних підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, зважаючи на відповідність вказаного правочину вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та іншими актам цивільного законодавства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року вирішено вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу і порядок його погашення, але у ній відсутні посилання на спірну нерухомість в Автономній Республіці Крим як таку, що є предметом іпотеки чи іншим майном, що повинно було б бути переданим відповідачами як спадкоємцями боржника у власність позивача в рахунок погашення боргу перед ним.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Визначені у позові підстави для визнання недійсним оспорюваного у цій справі правочину не можуть вважатись такими, що обґрунтовують необхідність задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 червня 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень задоволено, зупинено дію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що станом на 25 лютого 2014 року, тобто день укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, у спадкоємців позичальника було дійсне зобов'язання перед позивачем. Вимогу про повернення боргу позивач направив спадкоємцям через нотаріуса 28 листопада 2013 року, яка була приєднана до спадкової справи.

16 січня 2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова відкрите провадження у справі № 642/11526/13-ц за позовом позивача до відповідачів 2 і 3 про стягнення боргу. Останні ж з метою зменшення спадкової маси, за рахунок якої мав бути погашений борг, здійснили відчуження спірної квартири.

Ухвала про затвердження мирової угоди у справі про стягнення боргу із спадкоємців була постановлена після укладення оспорюваного договору, на що суди уваги не звернули.

У оспорюваному договорі зазначено, що на квартиру відсутні права у третіх осіб, що не відповідає дійсності, оскільки такі права наявні у кредитора спадкоємців боржника.

Відповідачі, укладаючи оспорюваний договір, діяли недобросовісно, у тому числі й покупець, який також був кредитором померлого спадкодавця та знав про борги останнього.

Суди не застосували статтю 1282 ЦК України під час вирішення даної справи.

Договір укладений з порушенням нормативних приписів щодо особливостей відчуження майна, розташованого на окупованій території, а саме, норм про вчинення реєстраційних дій щодо майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, органами державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей, проте оспорюваний правочин був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округа.

Суд розглянув справу без участі приватного нотаріуса, який посвідчував оспорюваний договір.

Відповідачі 2 і 3 кошти позивачу не повернули. Повернення квартири у власність спадкоємців надасть можливість реалізувати квартиру та погасити борг перед позивачем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

24 лютого 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 пприватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. видано свідоцтво про право власності за законом на квартиру АДРЕСА_1.

25 лютого 2014 року вказана квартира відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_2 як покупцем і відповідачами 2 і 3 як продавцями.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18 березня 2014 року затверджено мирову угоду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення з них як з спадкоємців померлого ОСОБА_6 суми боргу. Із вказаного судового рішення вбачається існування у померлого заборгованостіперед позивачем, яку відповідачі 2 та 3 зобов'язані сплатити на користь позивача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи позивача про незастосування судами попередніх інстанцій статті 1282 ЦК України під час вирішення даної справи є безпідставними.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, зазначена стаття передбачає задоволення вимог в межах вартості спадкового майна, а не за рахунок спадкового майна в натурі, на що посилається позивач.

Коло спадкового майна, вартість якого впливає на обсяг відповідальності спадкоємців за вимогами, що не припинилися зі смертю спадкодавця, визначається на час смерті спадкодавця, тому на нього не впливає подальше розпорядження спадкоємцями цим майном.

Так, відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відчуження квартири не створило позивачу перешкод для визначення розміру боргових зобов'язань у спорі із спадкоємцями померлого позичальника, з якими позивачем укладено мирову угодою, що була затверджена ухвалою суду.

Наявність боргових зобов'язань не є достатньою обставиною, яка перешкоджає власнику розпоряджатися своїм майном. Відсутні докази того, що квартира на час відчуження її відповідачами 2 і 3 була предметом іпотеки, або щодо неї існувала інша заборона на відчуження.

Ухвала суду про відкриття 16 січня 2014 року провадження у справі № 642/11526/13-ц за позовом ОСОБА_1 про стягнення коштів із відповідачів 2 і 3 не містить будь-яких обмежень щодо розпорядження відповідачами квартирою.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання позивача на порушення під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є безпідставними, оскільки оспорюваний договір укладений 25 лютого 2014 року, тоді як Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" прийнятий 15 квітня 2014 року та набув чинності 27 квітня 2014 року.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З тих же підстав необґрунтованими є доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 226 "Питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території", що набрала чинності 09 липня 2014 року, тобто після вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Розгляд справи без участі приватного нотаріуса, який посвідчував оспорюваний договір, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки позивач не заявляв позовних вимог до нотаріуса.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, з приводу чого судом апеляційної інстанцій докладно викладено мотиви в оскаржуваному рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року зупинено дію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження, то у зв'язку з залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити дію зазначених судових рішень.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов