Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.05.2023 року у справі №460/4242/18
Постанова КАС ВП від 17.05.2023 року у справі №460/4242/18
Ухвала КЦС ВП від 30.11.2020 року у справі №460/4242/18

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 460/4242/18

провадження № 61-16322св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ "Дельта Банк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права на відшкодування коштів вкладу, зобов'язання вчинити дії та визнання наказу недійсним.

Позов мотивований тим, що 24 лютого 2015 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір банківського вкладу. На його вкладний рахунок зараховано 5000
доларів США згідно з платіжним дорученням від 24 лютого 2015 року. Вказує, що з 26 лютого 2015 року по 2 березня 2015 року він вилучив частину вкладу в сумі 1
520 доларів США. Залишок депозиту становить 3 481,08 доларів США, що підтверджується випискою за операціями по картковому рахунку станом на 04 березня 2015 року.

Постановою Правління НБУ від 2 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 березня 2015 року прийнято рішення №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". З 03 березня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. Постановою Правління Національного банку України від №664 від 2 жовтня 2015 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію згаданого банку.

23 вересня 2015 року його (позивача) повідомили про те, що договір банківського вкладу від 24 лютого 2015 року та операції з внесення та перерахування коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору визнані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними відповідно до вимог п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Згідно наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. "Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями" застосовано наслідки нікчемності договору банківського вкладу, внаслідок чого його не включено до реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", вклади яких підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечать договору банківського вкладу, є протиправними та порушують його права та інтереси. Рішення про нікчемність не містить жодного обґрунтування визнання договору нікчемним та посилання на конкретні обставини, що стали підставою для визнання договору нікчемним. Вказує, що договір укладений 24 лютого 2015 року, до визнання банку неплатоспроможним.

ОСОБА_1 просив:

визнати за ним право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 009-13511-240215 банківського вкладу "Зростаючий" від 24 лютого 2015 року, який був укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ним;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. включити його (позивача) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування;

визнати недійсним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США №009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року укладеного між ним та ПАТ "Дельта банк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 009-13511-240215 банківського вкладу "Зростаючий" від 24 лютого 2015 року, що був укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом від 29 травня 2015 року № 408, та витягу з наказу від 16 вересня 2015 року № 813, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком, зокрема, до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 009-13511-240215. Відповідач зробив висновок про нікчемність вказаного договору, оскільки кошти в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та банківських правил надійшли на рахунок позивача з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови НБ України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", що на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. За твердженням уповноваженої особи Фонду, свідченням нікчемності є зарахування коштів на депозитний рахунок позивача від третьої особи, що порушує умови договору банківського вкладу (депозиту), відповідно особі надано переваги (пільги), прямо не встановлені для неї законодавством чи внутрішніми документами банку. ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБ України від 02 березня 2015 року. Депозитний договір укладений 24 лютого 2015 року. З часу укладення депозитного договору з позивачем по ньому проводилися операції і банк такі операції проводив, таким чином визнаючи чинність вказаного договору.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що в момент укладення договору позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Кошти на поточному рахунку позивача, є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Позивача за відсутності правових підстав не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Метою пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У задоволенні вимог про визнання недійсним наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США № 009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта банк" слід відмовити, оскільки вказаний наказ є внутрішнім документом банку і не створює жодних правових наслідків на позивача, а отже ним права позивача не є порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. задоволено.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання за позивачем права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за договором № 009-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 24 лютого 2015 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 3481,08 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування; визнання недійсним наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" № 813 від 16 вересня 2015 року "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США №009-13511-240215 від 24 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року затверджені результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року застосовано наслідки нікчемності у договорах банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами - клієнтами банку, зокрема до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року. Дії певних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ "Дельта Банк", були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000
грн), і, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ "Дельта Банк", для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та реалізації його майна. З огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ПАТ "Дельта Банк" за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. 16 вересня 2015 року тимчасовою адміністрацією видано наказ № 813 щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності до договорів вкладу на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, на відповідність реєстру операцій, наведеному в додатку № 2, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок. Позивач з 26 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року вилучав частину вкладу в сумі 1 520 доларів США. Листом від 16 вересня 2019 року № 813 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту), згідно пункту 7 частини 3 статті 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

AT "Дельта Банк" укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладом фізичної особи Фондом, що є порушенням постанови НБ України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка обов'язкова до виконання; та чинного законодавства у сфері банківської діяльності. Постановою НБ України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку. Під час перевірки встановлено, що кошти на рахунок, який був відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта ОСОБА_3 з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, у розмірі, більшому ніж гарантований законом. Згідно частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Позивач не був вкладником банку. Кошти на відкритий нею рахунок надійшли з рахунку вкладника банку ОСОБА_3, чим надано переваги (пільги), прямо не встановлені для вкладника законодавством чи внутрішніми документами банку. Тому належить вважати, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були наявні підстави для встановлення нікчемності правочину. Таким чином, оскільки договір банківського вкладу (депозиту), укладений між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним в силу закону і позивач не ставить вимогу про визнання цього правочину дійсним, то відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить чіткі критерії, за наявності яких правочин, зокрема договір банківського вкладу, можна вважати нікчемним. Умови такого договору повинні бути іншими ніж ті, які є типовими для цього виду договорів в конкретному банку. Такі відмінності повинні містити певні переваги для конкретних осіб і такі особи на момент укладення договору повинні бути кредиторами банку. Судом безпідставно визнано позивача кредитором банку.

Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судові виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках.

Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а; від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2322/16; від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16.

Поняття "подрібнення вкладів ", "розбивка вкладів" не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України.

Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року зазначено:

аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а; від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2322/16; від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 24 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 009-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США. Сума вкладу згідно цього договору складає 5 000 дол. США; вклад залучається на строк із моменту зарахування такого на рахунок, вказаний у пункті
1.6 цього договору, та по 10 березня 2015 року включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 річних.

У відповідності пункту 1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 24 лютого 2015 року ОСОБА_3 здійснив переказ коштів на відкритий ОСОБА_1 рахунок в розмірі 5 000 дол. США.

На підставі заяви на видачу готівки № ~organization0~ від 02 березня 2015 року ОСОБА_1 банк виплатив з вказаного рахунку кошти в сумі 535 доларів США. На підставі заяв на видачу готівки від 26 та 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 виплачено кошти з цього рахунку в розмірі 490 та 495 доларів США.

Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 02 по 04 березня 2015 року баланс позивача на кінець періоду складає 3841,08 дол. США.

Згідно постанови Правління НБ України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Кадировим В. В. видано наказ від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами, внесеними відповідно до наказу № 836 від 22 вересня 2015 року), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".

Постановою правління НБУкраїни від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" на два роки до 04 жовтня 2019 року. Продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В. В. строком до 04 жовтня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У частині 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 466/7405/16-ц (провадження № 14-287цс19) зазначено, що:

"згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти.

Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано у вказаному позові ОСОБА_5, за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, та від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18. Оскільки спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 766/6612/16-ц (провадження № 61-3884св20) зроблено висновок, що "спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Окрім цього, Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Спір, наявність якого обґрунтовано позивачем у вказаному позові, за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/5285/16, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17.

Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з ~law36~ не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16). Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16)".

У справі, що переглядається спір, наявність якого обґрунтовано позивачем у вказаному позові, за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами.

Під час розгляду справи ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року відмовлено в клопотанні представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. - Заставного Р. А. про закриття провадженняч у справі.

Ухвала суду обгрунтована тим, що ОСОБА_1 вже звертався до суду у порядку адміністративного судочинства з аналогічними позовними вимогами, але ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року позов залишено без розгляду (справа №813/537/16), тому з метою забезпечення позивачу права на судовий захист слід продовжити судовий розгляд.

В той же час суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини 3 статті 155 КАС України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, у редакції ~law38~, роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 1 статті 256 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, провадження в справі закрити та повідомити, що розгляд позовних вимог віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись статтями 255,256,400,409,414,416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 рокускасувати.

Провадження у справі № 460/4242/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права на відшкодування коштів вкладу, зобов'язання вчинити дії та визнання наказу недійсним закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

З моменту прийняття постанови касаційного суду рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов