Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №310/6340/15

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 310/6340/14

провадження № 61-1854 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, Бердянська міська рада Запорізької області,

представник Бердянської міської ради Запорізької області - Сарабєєва Наталія Олександрівна;

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 вересня 2015 року, ухвалене у складі суддів: Бондар М. С., Боєвої В. В., Дзярука М. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIIIПерехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_5

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка ОСОБА_5, яка є рідною сестрою його батька - ОСОБА_6 Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру

АДРЕСА_1. Єдиними спадкоємцями ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є він та його рідний брат ОСОБА_3, який на спадщину не претендує. Позивач зазначав, що у зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні, ним було пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 4 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_5

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 30 травня 2013 року по 24 червня

2013 року, з 25 жовтня 2013 року по 13 листопада 2013 року та його загальний стан здоров'я не дозволяли йому в повному обсязі виконати вимоги чинного законодавства щодо прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 1 вересня 2015 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 4 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявленого позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач

ОСОБА_1 мав змогу звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк, оскільки кінцевим днем для подання заяви про прийняття спадщини є 4 жовтня 2013 року, а період перебування позивача у медичному закладі на стаціонарному лікуванні становить з 30 травня 2013 року по 24 червня 2013 року. До кінцевого строку прийняття спадщини позивач на лікуванні не перебував.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 вересня 2015 року та залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 березня 2013 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що незадовільний стан його здоров'я, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними доказами, є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, ОСОБА_1 пояснює неможливість вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини необхідністю доведення його родинних відносин із померлою, у зв'язку із чим ним було направлено запити до архівного відділення реєстрації актів цивільного стану м. Санкт-Петербург (Російська Федерація). Відповіді на вказані запити позивач отримав лише у середині січня

2015 року.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не було подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

29 грудня 2017 року наведена вище цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом наведеної статті поважними причинами пропуску строку для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини можуть бути застосовані якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для надання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка є тіткою позивача та відповідача ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. У період з 30 травня 2013 року по 24 червня 2013 року та з 25 жовтня 2013 року

по 13 листопада 2013 року позивач ОСОБА_1 перебував на лікуванні. У встановлений законом строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 позивач не звертався. Кінцевим днем для подання заяви про прийняття спадщини є 4 жовтня 2013 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (стаття 89 ЦПК України), вірно виходив із відсутності поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Апеляційний суд вірно не врахував період перебування позивача на лікуванні в період з 25 жовтня 2013 року по 13 листопада 2013 року, оскільки це мало місце після спливу строку встановленого для прийняття спадщини.

Законодавством визначено, що подання заяви про прийняття спадщини визначено як одну з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Подання нотаріусу документів на підтвердження родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем передує оформленню спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наведене спростовує аргументи касаційної скарги про необхідність доведення родинного зв'язку із спадкодавцем як на обставину, яка перешкоджала позивачу вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачем не наведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк.

Доводи касаційної скарги про розгляд справи в апеляційній інстанції за відсутності позивача суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки зі змісту журналу судового засідання від 1 вересня 2015 року вбачається, що представник позивача ОСОБА_2 приймав участь в суді апеляційної інстанції та давав пояснення по суті позовних вимог, що свідчить про відсутність порушення процесуальних прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з касаційною скаргою.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 вересня 2015 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, віднести на позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик