Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.01.2020 року у справі №2608/20168/12

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2608/20168/12

провадження № 61-17147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маціборук ВікторіяОлександрівна,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк»,

боржник - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року у складі судді Величко Т. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Святошинський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла.

Подання мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (далі - ПАТ «»ПриватБанк) та ОСОБА_5, у розмірі 116 310,29 євро, звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 13 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 51074855 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/1543/13, виданого 26 грудня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва на підставі зазначеного судового рішення. Вказана постанова була направлена боржнику для самостійного виконання у строк - до 20 травня 2016 року.

Боржник у добровільному порядку рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року не виконала.

Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 28 липня 2016 року виконавче провадження № 51074855 об'єднано у зведене виконавче провадження з виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа № 2-2315/11, виданого 20 квітня 2016 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Унівесал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») боргу у розмірі 58 098 грн 32 коп., та з виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа № 759/5702/15-ц, виданого Святошинським районним судом м. Києва 14 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 3 654 грн 00 коп.

У межах зведеного виконавчого провадження накладено арешт на майно боржника - квартиру АДРЕСА_1, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідні відомості.

Боржнику неодноразово направлялись виклики з проханням з'явитися до Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві для надання пояснень та доступу до квартири АДРЕСА_1 з метою опису приміщення для подальшого вчинення виконавчих дій.

При неодноразовому виході головного державного виконавця Святошинського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маціборук В. О. до квартири боржник у добровільному порядку надати доступ до нерухомого майна відмовлялася.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року подання головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маціборук В. О. задоволено.

Надано головному державному виконавцю Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маціборук В. О. дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 з метою опису приміщення, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, зареєстрованій у квартирі АДРЕСА_3.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що божник порушує вимоги чинного законодавства України та ухиляється від виконання судового рішення, що призвело до порушення строків виконавчого провадження та надходження скарг від стягувача щодо бездіяльності державного виконавця, яка, у свою чергу, не має змоги потрапити до квартири боржника та вчинити виконавчі дії.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому, з врахуванням вимог статті 376 ЦПК України 2004 року та положень Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для надання державному виконавцю дозволу на проникнення до житлового приміщення з метою опису майна та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

11 грудня 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваних ухвал судами попередніх інстанцій не було враховано її майновий стан та те, що у квартирі, на яку звернуто стягнення, боржник проживає разом із малолітнім сином, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 не перешкоджає виконанню судового рішення, однак неодноразово особисто повідомляла державного виконавця про намір оскаржити виконавчі дії у судовому порядку. 28 вересня 2007 року державний виконавець Святошинського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві намагалася зайти до квартири, погрожувала зламати вхідні двері та не реагувала на те, що у квартирі знаходився наляканий дворічний син боржника. Крім того, державний виконавець Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві разом із сторонніми особами неодноразово турбували мешканців сусідніх квартир та порушували їх спокій. Такі неправомірні дії державного виконавця припинились після звернення боржника до відділу поліції. Суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи вчасно надходили постанови державного виконавця боржнику, чи здійснювали виконавці дії з дозволу органу опіки та піклування, чи не порушено порядок проведення та строки здійснення виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 рок матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, у розмірі 116 310,29 євро, що за курсом НБУ становить 1 207 300 грн 81 коп. (заборгованість за кредитом - 68 588,23 євро, проценти - 32 685,10 євро, комісія - 7 518,48 євро та пеня - 7 518,48 євро) звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 13 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 51074855 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/1543/13, виданого 26 грудня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва на підставі зазначеного судового рішення. Вказана постанова була направлена боржнику для самостійного виконання у строк до 20 травня 2016 року.

Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 28 липня 2016 року виконавче провадження № 51074855 об'єднано у зведене виконавче провадження з виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа № 2-2315/11, виданого 20 квітня 2016 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у розмірі 58 098 грн 32 коп., та з виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа № 759/5702/15-ц, виданого Святошинським районним судом м. Києва 14 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 3 654 грн 00 коп.

У межах зведеного виконавчого провадження накладено арешт на майно боржника - квартиру АДРЕСА_1, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідні відомості.

15 травня 2017 року головний державний виконавець Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві здійснила вихід на дільницю за адресою: АДРЕСА_1. Боржник у добровільному порядку відмовилась надати їй доступ до приміщення, у зв'язку із чим державний виконавець залишила повістку у поштовій скрині та у дверях квартири ОСОБА_5, про що складено відповідний акт (а. с.155, том 1).

18 травня 2017 року головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві МаціборукВ.О. на адресу боржника була направлена вимога про явку на прийом до державного виконавця та надання пояснення щодо невиконання рішення суду (а. с. 131, том 1).

12 червня 2017 року головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві складено акт про те, що вона вчинила вихід за адресою: АДРЕСА_1, та встановила, що двері в добровільному порядку їй не відчинили. Зі слів мешканки сусідньої квартири АДРЕСА_4 встановлено, що ОСОБА_5 періодично з'являється за вказаною адресою, оскільки здає квартиру в оренду. Боржник разом із сином переїхала жити до сільської місцевості, адресу якої сусідка не знає. Державний виконавець залишила виклик у дверях боржника (а. с. 130, том 1).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

За правилами статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до статті 376 ЦПК України 2004 року, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця.

Задовольняючи подання головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маціборук В.О., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правомірно виходив із того, що боржник рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у добровільному порядку не виконує, такі дії боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого листа, матеріалами справи підтверджено факт невиконання рішення суду та відсутність у державного виконавця можливості вчиняти виконавчі дії, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця і надав йому дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_5

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведе, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва 04 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник