Історія справи

Постанова

Іменем України

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 199/5194/17

провадження № 61-800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року у складі судді: Скрипник О. Г. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року у складі суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Посунся Н. Є.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про зобов'язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2017 року вони поштою простим листом направили на адресу публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ«Дніпрогаз») заяву з вимогою надати щомісячну інформацію за період з 1 січня по 1 липня 2017 року в наступній послідовності: а) місяць та рік надання послуги, б) назва кожної наданої послуги в цьому місяці, в) вартість кожної наданої послуги в цьому місяці, г) сума грошей, яка була нарахована остаточно до сплати. Оскільки позивачі не отримали відповіді, тому просили зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» надати їм повну та достовірну інформацію, яку позивачі запитували в своїй заяві від 24 червня 2017 року, відшкодувати позивачам моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. При ухваленні рішення суди зробили висновок, що позивачі не довели порушення їх прав та законних інтересів.

У січні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилались на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що відповідно до довідки ПАТ «Дніпрогаз» від 22 серпня 2017 року №503/17-30, до відповідача заява позивачів від 24 червня 2017 року про надання їм повної та достовірної інформації щодо послуг з газопостачання не надходила та не реєструвалась.

Відповідно до статті 60 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження факту відправлення на адресу відповідача вказаного звернення від 24 червня 2017 року, а тому зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В.І. Журавель