Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.07.2018 року у справі №444/1949/16

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 444/1949/16-ц

провадження № 61-38872 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, ОСОБА_5,

представник Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області - Лосин ОлегБогданович,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2017 року у складі судді Ясиновського Р. Б. та постанову апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») звернулося до суду з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_5, третя особа - відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2015 року під час інвентаризації земель смуги відведення виробничого структурного підрозділу «Кам'янка-Бузька дистанція колії» (далі - ВСП «Кам'янка-Бузька дистанція колії») регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» комісією у складі працівників філії товариства виявлено, що за напрямком Рудно-Підбірці в адміністративних межах с. Малехів Жовківського району Львівської області та смуги відведення залізниці на відстані 15 м від осі головної колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_5, огороджена сіткою, тоді як ширина смуги відведення залізниці на 20км+52м - 20км+63м перегону Рудно-Підбірці становить 20 м від осі колії.

Вказана земельна ділянка, загальною площею 0,1499 га, по АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області надана ОСОБА_5 рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року № 10, на підставі якого вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2010 року.

Позивач вважав, що це рішення сільської ради порушує право ПАТ «Українська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, прийнято із перевищення наданих повноважень, а тому разом з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на ім'я ОСОБА_5, підлягає визнанню незаконними та скасуванню.

Спірна земельна ділянка знаходяться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває у користуванні залізниці та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується Планом кордонів смуги відведення лінії Рудно - Підбірці Львівської залізниці, який було виготовлено у 1962 році.

Положеннями ЗК України, Закону України «Про транспорт» та Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що всі землі під залізничним полотном та його облаштуванням, спорудами та інше є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки, які прилягають до залізничного полотна, що призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, створення належних умов для безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

У порушення земельного законодавства спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5, хоча ПАТ «Українська залізниця», як суміжний користувач, не погоджувала ні проект відведення земельних ділянок, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення земельних ділянок з постійного землекористування.

З урахуванням викладеного ПАТ «Українська залізниця» просило суд: визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року № 10 у частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1499 га по АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_5; зобов'язати відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області скасувати запис у Поземельній книзі щодо спірної земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування; зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ПАТ «Українська залізниця», а саме: звільнити зайняту земельну ділянку у межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 20км+52м - 20км+63м перегону Рудно-Підбірці та демонтувати огорожу, яка розміщена на цій земельній ділянці.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ«Українська залізниця»відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних й допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка ОСОБА_5 накладається на землі залізничного транспорту, користувачем яких є ПАТ «Українська залізниця», а також, що при винесенні спірного рішення сільською радою порушено права ПАТ «Українська залізниця», тому позовні вимоги товариства є необґрунтованими, унаслідок чого відсутні підстави для застосування строку позовної давності, про застосування якого було заявлено представником сільської ради.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року апеляційна скарга ПАТ«Українська залізниця» задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ«Українська залізниця»відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, користувачем яких є ПАТ «Українська залізниця», що не можуть передаватися у приватну власність, і саме тому Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Проте, ПАТ «Українська залізниця» звернулося до суду з позовом лише у вересні 2016 року, а оскаржуване рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області винесено 27 лютого 2008 року, тобто з пропуском строку позовної давності більше як на 8 років, про застосування якого було заявлено відповідачем.

У касаційній скарзі ПАТ «Українська залізниця» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Українська залізниця»лише 17 листопада 2015 року було виявлено факт порушення прав землекористування, що підтверджується актом обстеження спірної земельної ділянки, тобто саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. Отже, ПАТ «Українська залізниця» звернулось з позовом до суду у межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

У серпні 2018 року Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, спірна земельна ділянка межує з землями загального користування, що спростовує посилання позивача на те, що ця ділянка відноситься до земель залізничного транспорту та знаходиться у державній власності. У ПАТ«Українська залізниця» відсутні належним чином оформлені документи на земельну ділянку, які б посвідчували право користування товариства.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що із копії рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року № 10 «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок» вбачається, що передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області площею 0,1499 га.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2010 року, виданим на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1499 га по АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області.

Відповідно до рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 23 грудня 2014 року № 13 надано дозвіл державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки у постійне користування об'єднанню у межах населенного пункту Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.

З акту обстеження ВСП «Кам'янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» земельної ділянки від 17 листопада 2015 року вбачається, що комісія ПАТ «Українська залізниця»здійснила обстеження земельної ділянки у межах населеного пункту на території Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, де виявила на 20км+52м - 20км+63м перегону Рудно-Підбірці за ходом кілометрів з правої сторони від осі головної колії на відстані 15 метрів знаходиться земельна ділянка огороджена сіткою, по АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області, яка належить ОСОБА_5 Смуга відведення залізниці згідно з даними матеріалів становить 20 м. Площа перекриття із суміжним землевласником становить 0,0030 га (а.с. 12).

Згідно з довідкою про сплату земельного податку ВСП «Кам'янка-Бузька дистанція колії» державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 20 листопада 2015 року вбачається, що згідно з податковою декларацією сплати за землю у Малехівській сільській раді Жовківського району Львівської області числиться земельна ділянка площею 14,2 га, за яку проведено нарахування і сплату земельного податку у: 2014 році сплачено - 28 108 грн 90 коп., у 2015 році станом на 20 листопада 2015 року сплачено - 26 332 грн 11 коп. (а.с. 13).

Із довідки Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 26 грудня 2016 року вбачається, що дорога по АДРЕСА_2 перебуває на балансі Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (а.с. 110).

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка ОСОБА_5 належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність. Тому Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії. Наявність чи відсутність у регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

У зв'язку з викладеним безпідставними є доводи заперечення на касаційну скаргу, поданих Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області. При цьому, ні сільська рада, ні ОСОБА_5 у встановленому порядку судове рішення у частині мотивів апеляційного суду щодо незаконності виділення земельної ділянки ОСОБА_5 не оскаржили.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком апеляційного суду у частині вирішення питання щодо застосування строку позовної давності.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представник Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 35).

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

З огляду на положення статті 261 ЦК України суд повинен був з'ясувати, з якого моменту у залізниці виникло право на звернення до суду з вищезазначеним позовом. Це право пов'язане з моментом, коли саме позивачу стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону взагалі не з'ясував, коли саме ПАТ «Українська залізниця» довідалося або могло довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення, з огляду на посилання позивача на акт обстеження ВСП «Кам'янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» земельної ділянки від 17 листопада 2015 року.

Апеляційний судна зазначені положення закону уваги не звернув, а вирішуючи спір, формально послався на те, що позивач мав достатньо часу для встановлення факту порушення його прав відповідачами у зв'язку з прийняттям спірного рішення сільською радою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, апеляційний суд не дав належного вмотивування щодо доводів ПАТ «Українська залізниця» про те, що товариству стало відомо про порушення його прав землекористувача, а саме про накладання земельної ділянки відповідачки на землі транспорту, лише за результатами проведеної інвентаризації земель на території Львівської області, акту обстеження ВСП «Кам'янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, про що зазначено у запереченні щодо застосування строку позовної давності ПАТ «Українська залізниця» (а.с.43-44).

Водночас відповідно до статті 335 ЦПК України 2004 року суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відтак, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк