Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2018 року у справі №357/1710/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 357/1710/17

провадження № 61-26284св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - військова частина польова пошта В2968 (А1232) м. Білої Церкви Київської області,

третя особа - квартирно-експлуатаційний відділ м. Білої Церкви,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини польова пошта В2968 (А1232) м. Білої Церкви Київської області на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Голуб С. А., Гуля В. В., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

У пункті 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини польова пошта В2968 (А1232) м. Білої Церкви Київської області (далі - військова частина), третя особа - квартирно-експлуатаційний відділ м. Білої Церкви, про визнання недійсним рішення та поновлення на квартирному обліку.

Позовна заява мотивована тим, що він, перебуваючи у військовому званні підполковника, у грудні 2005 року був звільнений у запас з посади ад'юнкта Національної академії оборони України у зв'язку зі скороченням штатів з направленням на військовий облік до Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату. Його вислуга років у Збройних Силах України складає більше 20 років. З 03 березня 1995 року перебував на квартирному обліку у загальній черзі, у першочерговій черзі - з 30 грудня 2005 року.

20 січня 2017 року він отримав виписку з протоколу засідання житлової комісії військової частини від 11 січня 2017 року № 1 про зняття його з квартирного обліку у зв'язку з тим, що його звільнено з лав Збройних Сил України по скороченню штатів та тим, що не передбачено зарахування цієї категорії громадян на квартирний облік в іншому населеному пункті, крім місця проходження служби.

Вважав, що таке рішення житлової комісії військової частини є незаконним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд: визнати недійсним рішення житлової комісії військової частини польова пошта В2968 (А1232) про зняття його з квартирного обліку, яке оформлене протоколом від 11 січня 2017 року № 1; зобов'язати відповідача поновити його, разом з сім'єю, на квартирному обліку у військовій частині польова пошта В2968 (А1232) м. Білої Церкви.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року у складі судді Кошель Л. М. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним рішення житлової комісії військової частини польова пошта В2968 (А 1232) м. Білої Церкви Київської області про зняття ОСОБА_4 та членів його сім'ї з квартирного обліку, яке оформлено протоколом від 11 січня 2017 року № 1.

Зобов'язано військову частину польова пошта В2968 (А 1232) м. Білої Церкви Київської області поновити ОСОБА_4 разом з членами сім'ї, а саме: сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на квартирному обліку у військовій частині польова пошта В2968 (А 1232) м. Білої Церкви Київської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач зареєстрований у м. Білій Церкві, житлом для постійного проживання не забезпечений, підстави для зняття його з квартирного обліку, на які послався відповідач, на час звільнення позивача зі служби були відсутні.

Суд вважав, що відповідач не врахував правило щодо дії закону в часі, тому право позивача після звільнення зі служби перебувати на квартирному обліку у військовій частині за місцем проживання (реєстрації) підлягає захисту.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу військової частини відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач, вислуга на військовій службі якого більше 20 років, який разом з членами сім'ї наймає житло, має право на одержання житла для постійного проживання, тому повинен перебувати на квартирному обліку.

Підставою для зняття позивача з квартирного обліку житлова комісія військової частини зазначила пункти 2,16, 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, проте вона не діяла на час звільнення позивача зі служби, акти цивільного законодавства ж не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, тому районний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право після звільнення зі служби перебувати на квартирному обліку у військовій частині за місцем проживання (реєстрації).

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, військова частина, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та визнати законними дії житлової комісії військової частини.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, військовослужбовці знімаються з обліку за місцем служби у разі звільнення з військової служби з підстав, зокрема, скорочення штату, тому вважає відповідне рішення житлової комісії військової частини законним.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої й другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

На дату звільнення позивача зі служби у грудні 2005 року було чинним Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, відповідно до пункту 37 якого військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і квартирно-експлуатаційної частини районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційної частини району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Залишаючи у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_4, апеляційний суд правильно погодився з висновком районного суду про те, що на час звільнення позивача зі служби у зв'язку зі скороченням штатів вказаним вище Положенням йому було гарантовано право перебувати на квартирному обліку у військовій частині та отримати житло з державного житлового фонду за місцем проживання та реєстрації. Позивач зареєстрований у м. Білій Церкві, житлом для постійного проживання не забезпечений, підстави для зняття його з квартирного обліку, на які послався відповідач, на час звільнення позивача зі служби були відсутні.

Доводи касаційної скарги з посиланням на положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, є безпідставними.

Апеляційний суд вірно вказав, що підставою для зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку житлова комісія військової частини зазначила пункти 2,16, 2.18 вказаної Інструкції, проте вона не діяла на час звільнення позивача зі служби, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, тому суд дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право після звільнення зі служби перебувати на квартирному обліку у військовій частині за місцем проживання (реєстрації).

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення суду апеляційної інстанції касаційна скарга військової частини не містить.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотримання вимог статей 212-215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, та закон, який їх регулює, й правильно залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ОСОБА_4

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини польова пошта В2968 (А1232) м. Білої Церкви Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк