Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.08.2025 року у справі №947/30750/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 947/30750/19

провадження № 61-4865св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2025 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О.

в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка Валентина Вікторовича та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу, в якій просив:

- визнати дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В незаконними;

- скасувати арешт та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на його заарештованих банківських рахунках, а також арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5123781400:02:001:0126, накладений відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року;

- скасувати стягнення (вилучення) 20 % з його пенсії, накладене на підставі виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року;

- зобов`язати державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. повернути усе вилучене майно, зокрема, грошові кошти (пенсію та соціальні державні виплати) за період з 14 липня

2015 року (дати відкриття виконавчого провадження) до дати прийняття рішення суду по суті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

01 березня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. незаконними.

Скасовано арешт та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешт квартири скаржника ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5123781400:02:001:0126, накладений відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року.

Скасовано стягнення (вилучення) 20 % з пенсії скаржника ОСОБА_1 , накладене на підставі виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року.

Зобов`язано державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. повернути усе вилучене майно, зокрема, грошові кошти (пенсію та соціальні державні виплати) за період з 14 липня 2015 року до прийняття рішення в справі.

27 березня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року скасовано.

Провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути усе вилучено майно, зокрема грошові кошти (пенсію та соціальні виплати) за період 14 липня 2015 року до прийняття рішення в справі, закрито.

Скаргу ОСОБА_1 у частині вимог про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування арешту та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, арешту квартири та земельної ділянки, скасування стягнення (вилучення) 20 % з пенсії скаржника залишено без розгляду.

Апеляційний суд керувався тим, що в справі, що переглядається, предметом скарги є дії та рішення державних виконавців у вигляді постанов від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження та від 16 травня 2016 року про стягнення з боржника щомісячно грошової суми у розмірі 20 % від пенсії до повної сплати боргу. Заявник у скарзі, яка датована та подана до суду 17 грудня 2019 року, вказав, що скарга подана ним у 10-денний строк з моменту, коли він дізнався про арешт його пенсійного рахунку і не отримання відповідних документів від суб`єкта оскарження. Однак у верхній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 липня 2015 року містяться ідентифікатори доступу з наведеними адресами для ознайомлення. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа № 520/10954/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським райсудом м. Одеси, та про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14 липня 2015 року.Тобто ОСОБА_1 був обізнаний про постанови державного виконавця від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-248/10 (провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_4) з вересня 2016 року, коли за його скаргою Київським районним судом м. Одеси було відкрито провадження в справі, і реалізував своє право на оскарження зазначеної постанови, судом в задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині було відмовлено.

Також апеляційний суд вказав, що в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року зазначено, що державний виконавець розпочав примусове виконання 16 травня 2016 року шляхом винесення постанови про звернення стягнення на пенсію боржника. Отже, ОСОБА_1 був обізнаний з існуванням постанов від 16 травня 2016 року про арешт майна та грошових коштів, а також звернення стягнення на пенсію. Тому посилання заявника на те, що він дізнався про оскаржувані постанови державного виконавця лише із відповіді Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05 грудня 2019 року, не узгоджуються з наведеними обставинами і не є підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця у встановлений 10-ти денний строк з часу, коли, як він зазначає, дізнався про постанови державного виконавця, які порушують його права. У частині вирішення по суті скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування арешту та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешту квартири ОСОБА_1 й земельної ділянки, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про залишення скарги ОСОБА_1 у цій частині без розгляду через пропуск ним строку на подання скарги на вказані постанови державного виконавця.

Апеляційний суд у іншій частині висновки мотивував тим, що ОСОБА_1. у межах скарги на дії та рішення державного виконавця заявив вимогу про зобов`язання державного виконавця Гуменюка В. В. повернути всі незаконно вилучені в період 2015-2019 років з пенсії позивача гроші на підставі виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, яка підлягає вирішенню в позовному провадженні із залученням як відповідача стягувача, на погашення боргу перед якими було здійснено звернення стягнення на частину пенсії боржника. Тому ухвала районного суду в цій частині також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 квітня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду

від 27 березня 2025 року, в якій просить її скасувати, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судді, які ухвалили судове рішення, вже переглядали судові рішення в цій справі, і повинні були оголосити про самовідвід.

Апеляційну скаргу подав Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що не є стороною в справі, адже за скаргою оспорюються рішення виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Апеляційна скарга подана не адвокатом, на підставі довіреності, що сформована в електронному кабінеті самого представника, а не відділу державної виконавчої служби. Апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу, адже особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права її подавати у зв`язку з відсутністю процесуальної дієздатності.

Суд призначив розгляд справи тільки у форматі відеоконференції, що позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні безпосередньо.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що борг сплачений ще у 2015 році і це підтверджено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2023 року в справі № 947/8411/22.

Виконавець зобов`язаний вручити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження незалежно від того, обізнаний він про існування виконавчого провадження, чи ні.

Апеляційний суд не розглянув клопотання від 11 квітня 2024 року.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що ОСОБА_1 не заявляв відводу колегії суддів апеляційного суду. Заявник пропустив 10-денний строк звернення до суду зі скаргою на рішення, дії/бездіяльність органу виконавчої служби. Відділ державної виконавчої служби уповноважений оскаржувати судові рішення в справах щодо примусового виконання рішень працівниками цього відділу. Вимоги про зобов`язання повернути незаконно стягнуті кошти мають розглядатися за правилами позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Виконавче провадження № НОМЕР_3

06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року в справі № 2-248/10 виданий виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Згідно з копією виконавчого листа, наявного в матеріалах виконавчого провадження № 64021605, виконавчий лист був повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).

27 червня 2014 року виконавчий лист був вдруге повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).

14 липня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

14 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

16 травня 2016 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, якою стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно грошову суму у розмірі 20 % від пенсії боржника до повної сплати боргу в розмірі 2 052,00 грн.

14 листопада 2019 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Гуменюком В. В. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 .

Виконавче провадження № НОМЕР_4

06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року в справі № 2-248/10 був виданий виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 014/80054/85/82377 на загальну суму 323 754,28 грн.

Згідно з копією виконавчого листа, наявного в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_4, 29 грудня 2012 року виконавчий лист був повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).

27 червня 2014 року виконавчий лист був вдруге повернутий стягувачу (підстава - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).

14 липня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль звернулося до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

14 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 про виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 323 754,28 грн.

21 липня 2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

16 травня 2016 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатієм Я. І. винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, якою стягнуто з ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 20 % від пенсії боржника до повної сплати боргу в розмірі 356 179,71 грн.

17 листопада 2022 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Джмілем О. О. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів розміром 301 943,00 грн.

18 квітня 2023 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Джмілем О. О. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1

08 січня 2024 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-248/10, виданого 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 014/80054/85/82377 на загальну суму 323 754,28 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо належності складу суду

ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі на те, що судді, які ухвалили судове рішення, вже переглядали судові рішення в цій справі, і повинні були оголосити про самовідвід.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну «неповноважний склад суду», однак неповноважним склад суду можна вважати, якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду, або за її участі; 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; 6) справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово. Така позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2024 року в справі № 640/19764/20.

Згідно з частиною третьою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до матеріалів цієї справи № 947/30750/19 суддя Одеського апеляційного суду Таварткіладзе О. М. розглядав у цій справі процесуальне питання, пов`язане з відводом колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Вадовської Л. М., суддів Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2019 року в справіза позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. про визнання дій незаконними, скасування арешту та стягнення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановлена суддею Таварткіладзе О. М. ухвала від 19 травня 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду скасована Верховним Судом не була, не стосувалася суті вимог ОСОБА_1 та не є предметом перегляду за касаційною скаргою, тому відсутні визначені частиною третьою статті 37 ЦПК України підстави недопустимості повторної участі судді Таварткіладзе О. М. в розгляді справи.

Суддя Сєвєрова Є. С. у складі колегії суддів ухвалила постанову Одеського апеляційного судувід 12 вересня 2021 року, якою скасовано ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження в справі № 947/30750/19 за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. про визнання дій незаконними, скасування арешту та стягнення, зобов`язання вчинити певні дії, справу направленодо суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки постанова Одеського апеляційного судувід 12 вересня 2021 року за участю судді Сєвєрової Є. С., якою вирішувалося процесуальне питання, а не по суті скарги ОСОБА_3 на дії/бездіяльність державного виконавця, скасована Верховним Судом не була, відсутні визначені частиною третьою статті 37 ЦПК України підстави недопустимості повторної участі судді Сєвєрової Є. С. у розгляді справи.

Суддя Погорєлова С. О. в складі колегії суддів переглядала апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року в цій справі за скаргою ОСОБА_1 до державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. про визнання дій незаконними, скасування арешту та стягнення, зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в складі колегії суддів у складі Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О. ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року скасовано, справу за скаргою ОСОБА_1 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За нового розгляду справи ОСОБА_1 уточнив вимоги відповідно розділів VI та VII ЦПК України й за наслідками розгляду такої уточненої скарги ухвалено постанову апеляційного суду, яка є предметом касаційного оскарження, - постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2025 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О.

Постанова Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, якою також вирішено лише процесуальне питання, а не скарга ОСОБА_1 по суті вимог, у касаційному порядку не скасована.

Отже, колегія суддів у складі Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О. є повноважним судом для розгляду скарги ОСОБА_1 до державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. про визнання дій незаконними, скасування арешту та стягнення, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо особи заявника за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційну скаргу подав Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що не є стороною в справі, адже за скаргою оспорюються рішення виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Апеляційна скарга подана не адвокатом, на підставі довіреності, що сформована в електронному кабінеті представника, а не відділу державної виконавчої служби. Апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу, адже особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права її подавати у зв`язку з відсутністю процесуальної дієздатності.

Наведені доводи є безпідставними, з огляду на таке.

У цій справі апеляційну скаргу подав Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у провадженні якого перебуває виконавчий лист № 2-248/10, виданий 06 жовтня 2010 року (т. 2, а. с. 56).

Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зпунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

Тобто у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби учасником справи є відповідний орган державної виконавчої служби, який уповноважений, зокрема, оскаржувати судові рішення у межах такого провадження, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що не є стороною в справі, адже за скаргою оспорюються рішення виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення».

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України).

У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Верховного Суду від 28 серпня 2023 року в справі № 740/2873/22).

У порядку усунення недоліків апеляційної скарги щодо підтвердження повноважень представника державний виконавець Київського відділу державної виконавчої службиу м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк В. В. надав: витяг з наказу від 10 квітня 2023 року «Про особовий склад працівників Київського відділу державної виконавчої службиу м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Положення про Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і посадову інструкцію державного виконавця.

Тобто державний виконавець Київського відділу державної виконавчої службиу м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк В. В. діяв у порядку самопредставництва юридичної особи, надав відповідні докази належності йому обсягу повноважень діяти від імені відділу державної виконавчої служби, тому є належною особою на підписання і подання апеляційної скарги від імені Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційну скаргу подала особа, яка не мала права її подавати у зв`язку з відсутністю процесуальної дієздатності, не знайшли свого підтвердження.

Підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду через непідтвердження повноважень представника не було, однак Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без розгляду, тобто залишив без процесуальної відповіді звернення учасника справи.

Щодо суті скарги

Оспорювані арешти на майно і грошові кошти боржника накладалися відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), а зі скаргою на рішення виконавця заявник звернувся за дії Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Стосовно строку звернення зі скаргою

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції на момент звернення зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 449 ЦПК України (в редакції на момент звернення зі скаргою) скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону № 1404-VIII).

Положення наведених вимог матеріального права дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.

ОСОБА_1. у скарзі просив:

- визнати дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. незаконними;

- скасувати арешт та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на його заарештованих банківських рахунках, а також арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5123781400:02:001:0126, накладений відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року;

- скасувати стягнення (вилучення) 20 % з його пенсії, накладене на підставі виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з виконання виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року;

- зобов`язати державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. повернути усе вилучене майно, зокрема, грошові кошти (пенсію та соціальні державні виплати) за період з 14 липня

2015 року (дати відкриття виконавчого провадження) до дати прийняття рішення суду по суті.

Зміст вимог ОСОБА_1 полягає у неправомірному арешті його майна та коштів, що продовжується, на його думку, без правових підстав. Фактично заявник оспорює бездіяльність виконавця щодо незняття арешту.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Верховний Суд у постановах від 25 березня 2020 року в справі № 175/3995/17-ц та від 10 січня 2022 року в справі № 908/5303/15 також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку, усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Отже, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 26 березня 2025 року в справі № 910/1114/21.

Зважаючи на викладені висновки, колегія суддів зазначає, що арешт на майно і кошти боржника, що продовжує існувати за відсутності обставин, які виправдовували арешт, створює триваюче порушення прав заявника як власника майна, що утримується під арештом. У такому випадку перебіг строків, визначених статтею 449 ЦПК України та статтею 74 Закону № 1404-VIII, постійно переривається.

ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з його майна, тому скарга може бути подана в будь-який час, з огляду на триваючий характер порушень прав боржника.

Висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 подав скаргу із пропуском 10-ти денногострокуз часу, коли він дізнався про постанови державного виконавця, які порушують його права, не узгоджуються із правильним застосуванням норм процесуального права.

По суті скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування арешту та обтяження з усього майна, зокрема грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешту квартири ОСОБА_1 й земельної ділянки, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4, апеляційний суд не переглянув через порушення процесуальних норм, а тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд.

Щодо закриття провадження

Апеляційний суд виснував, що ОСОБА_1 у межах скарги на дії та рішення державного виконавця заявив вимогу про зобов`язання державного виконавця Гуменюка В. В. повернути всі незаконно вилучені в період 2015-2019 років з пенсії позивача гроші на підставі виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, яка підлягає вирішенню в позовному провадженні із залученням як відповідача стягувача, на погашення боргу перед якими було здійснено звернення стягнення на частину пенсії боржника. Тому ухвала районного суду в цій частині також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині вимог.

Із наведеними висновками Верховний Суд не погоджується, з огляду на таке.

У справі № 947/8411/22 ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, у якому, зокрема, просив зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути все вилучене в нього майно за період з 14 липня 2015 року в межах виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року.

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 05 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 947/8411/22 відмовив.

Одеський апеляційний суд постановою від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2023 року скасував, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач обрав неправильний спосіб судового захисту, оскільки оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності органу, державного або приватного виконавця можливе в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Верховний Суд постановою від 25 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2024 року - без змін.

Тобто судовими рішеннями, які набрали законної сили, констатовано, що вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії в межах виконавчих проваджень не можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження, адже для їх розгляду встановлений інший порядок, передбачений розділами VI та VII ЦПК України.

Апеляційний суд, закривши провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути усе вилучене майно, зокрема грошові кошти (пенсію та соціальні виплати) за період 14 липня 2015 року до прийняття рішення в справі, залишив без уваги те, що боржник у виконавчих провадженнях не може звертатися з такими вимогами у порядку позовного провадження, оскільки законом для цього передбачено інший спосіб судового захисту.

Зобов`язання державного виконавця повернути усе вилучено майно, зокрема грошові кошти (пенсію та соціальні виплати) за період 14 липня 2015 року до прийняття рішення в справі є питанням щодо правомірності дій і рішень державного виконавця під час виконання судового рішення, яке вирішується в порядку, передбаченому розділами VI та VII ЦПК України, і саме в такому порядку ОСОБА_1 звернувся до суду в цій справі.

Крім того, закриття апеляційним судом провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути усе вилучено майно за наявності судових рішень у справі № 947/8411/22 про закриття провадження щодо таких же вимог позовного характеру, є суттєвою перешкодою для ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.

Тому постанова апеляційного суду в частині закриття провадження підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд по суті скарги ОСОБА_1 .

Щодо інших доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 зазначає, що суд призначив розгляд справи тільки у форматі відеоконференції, що позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні безпосередньо.

Такі доводи є безпідставними.

06лютого 2025 року через систему «Електронний суд»представник ОСОБА_1 - адвокат Шепель В. С. звернувся до Одеського апеляційного суду з клопотанням про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13 лютого 2025 року Одеський апеляційний суд задовольнив заявлене клопотання, тобто забезпечив проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів саме представнику ОСОБА_1 - адвокату Шепелю В. С.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2025року не унеможливлено участь у розгляді справи інших її учасників виключно в режимі відеоконференції, оскільки вирішувалося таке питання лише щодо представника ОСОБА_1 - адвоката Шепеля В. С.

Адвокат Шепель В. С. брав участь у розгляді справи апеляційним судом 27 березня 2025 року в режимі відеоконференції (т. 3, а. с. 128), тобто доводи ОСОБА_1 заслухані судом апеляційної інстанції.

Безпосередньо ОСОБА_1 отримав судову повістку в електронному кабінеті 19 березня 2025 року (т. 3, а. с. 122), однак не скористався правом бути присутнім у судовому засіданні.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема про те, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що борг сплачений ще у 2015 році і це підтверджено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2023 року в справі № 947/8411/22, стосуються суті скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, а тому підлягають дослідженню апеляційним судом за нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Верховний Суд висновує, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавцяДругого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гуменюка В. В. по суті.

Керуючись статтями 389 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська