Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2019 року у справі №132/1201/18

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 132/1201/18

провадження № 61-15680св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Калинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить оголосити його батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Польова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, померлим.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є його батьком, який у 1990 році, у зв'язку з проходженням служби, разом з матір'ю ОСОБА_4, виїхали до Російської Федерації.

Повернувшись у 1996 році назад стали проживати у с. Сальник Калинівського району Вінницької області, однак ОСОБА_3 у 1997 році знову поїхав до Російської Федерації. Останній раз приїжджав у с. Сальник у2000 році та назад повернувся до Росії. З цього часу місцезнаходження батька невідоме, будь-який зв'язок з ним відсутній, його розшук бажаного результату не дав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.

Польова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, померлим. Початком оголошення ОСОБА_3 померлим визначено день набрання законної сили даним рішенням суду.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із наявності підстав передбачених частиною 1 статті 46 ЦК України для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою залишено без розгляду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що вказана справа не може бути розглянута у порядку окремого провадження та повинна розглядатися у порядку позовного провадження, оскільки існує спір про право заявника на спадкування, і це право оспорюється іншою особою.

Короткий зміст касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заявник зазначає, що встановлений рішенням суду факт оголошення померлим ОСОБА_3 не впливав на спадкові права інших осіб, зокрема, ОСОБА_5, який не є спадкоємцем ні ОСОБА_3, ні його матері ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина. ОСОБА_5 претендував на житловий будинок за набувальною давністю і жодних спадкових прав на нього не заявляв. Вважає, що він не мав права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, оскільки суд не вирішував питання про його права, інтереси та (або) обов'язки. ОСОБА_5 без законних правових підстав заволодів житловим будинком, який в порядку спадкування за заповітом перейшов у власність ОСОБА_3.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 рок відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу № 132/1201/18 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Калинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про оголошення особи померлою призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судудійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сальник Калинівського району Вінницької області та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Звертаючись до суду з указаною заявою, заявник зазначав, що його батьки в 1990 році виїжджали проживати до Російської Федерації, у зв'язку з тим, що батько заявника був військовим. В 1996 році заявник разом із своїми батьками та сестрою переїхали проживати в с. Сальник Калинівського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3), яка є бабою заявника та матір'ю ОСОБА_3, останній переїхав проживати до Російської Федерації, востаннє приїздив у с.

Сальник у 2000 році, після цього зв'язок з ним втратила вся родина.

У травні 2015 року сестра заявника - ОСОБА_8 зверталась до Калинівського районного відділу УМВС України у Вінницькій області з заявою про те, що вона з 1999 року втратила зв'язок із своїм батьком ОСОБА_3 та їй невідоме його місце проживання.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року заяву ОСОБА_8 задоволено, визнано безвісно відсутнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Польова Лисіївка Калинівського району Вінницької області, останнє відоме місце проживання якого с. Сальник Калинівського району Вінницької області. Вказаним рішення також ОСОБА_3 визнаний безвісно відсутнім з 01 січня 2001 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених частини 3 статті 294 ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньоюабо оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Статтею 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до змісту зазначеної норми кожна з цих підстав є самостійною для визнання особи такою, що померла, і в залежності від підстав визнання особи, такою що померла, визначається строк, протягом якого мають бути відсутні відомості про особу у місті її постійного проживання.

Згідно зі статтею 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Звертаючись до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою,

ОСОБА_1 посилався на те, що встановлення факту смерті батька ОСОБА_3 йому необхідно для оформлення спадщини, спір щодо якої між спадкоємцями відсутній.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву про оголошення фізичної особи померлою без розгляду, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вказана справа повинна вирішуватися в порядку позовного провадження, так як право на спадкування оспорюється іншою особою, зокрема, ОСОБА_5, оскільки в даній справі не вбачається спору про право та такі заяви розглядаються в порядку окремого провадження, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому поза увагою апеляційного суду залишились доводи заявника про те, що ОСОБА_5 претендував на житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого була його баба ОСОБА_6, яка на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно своєму синові (батьку заявника) ОСОБА_3, саме за набувальною давністю, а жодних спадкових прав не заявляв. При цьому рішенням Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року було відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову про визнання права власності на зазначений будинок за набувальною давністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись статтями, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 року задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов