Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №643/302/17

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 643/302/17

провадження № 61-31623св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

представники позивача: Вельковський Станіслав Володимирович, Гостюмінський ЄвгенійБорисович,

відповідач-1 - ОСОБА_6,

представник відповідача-1 - ОСОБА_7,

відповідач-2 - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С. від 09 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 березня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 40 000 доларів США строком до 01 березня 2017 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання також було укладено договір поруки, за яким поручителем є ОСОБА_8

12 листопада 2010 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу вказаного кредитного портфелю, у зв'язку із чим позивач набув прав кредитора.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 22 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 8 821,21 доларів США, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило солідарно стягнути з відповідачів на користь товариства вказану суму заборгованості.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2007 року в сумі 8 821,21 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що боржник належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя солідарно в частині заборгованості за основним зобов'язанням.

У грудні 2017 року представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором був долучений до матеріалів справи апеляційним судом без дотримання встановленого ЦПК України порядку; крім того в порушення норм процесуального права судом було задоволено позов неналежного позивача, оскільки 20 серпня 2015 року було виключено інформацію по ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна», не маючи статусу фінансової установи та не маючи жодних ліцензій на надання фінансових послуг, не має право вимоги стягнення боргу. Також судом не враховано, що матеріали справи не містять документів, підтверджуючих, що між ПАТ «ОТБ Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги саме за кредитним договором відповідача.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 01 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 40 000 доларів США строком повернення до 01 березня 2017 року.

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання було укладено договір поруки, за яким поручителем є ОСОБА_8

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого, ПАТ «ОТП Банк» продає (переуступає) ТОВ «ОТП Факторинг України» права на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до договору), а ТОВ «ОТП Факторинг України» приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь ПАТ «ОТП Банк» винагороду.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року позивач придбав у ПАТ «ОТП Банк» права вимоги до боржника ОСОБА_6

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилався на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань, станом на 22 грудня 2016 року утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 821,21 доларів США.

Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Апеляційний суд обґрунтовано визначив, що мало місце порушення відповідачем умов кредитного договору, що полягало у невиконанні договірних зобов'язань у визначений договором строк.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за вищезазначеним кредитним договором та договором поруки, позивачем доведено невиконання відповідачами зобов'язань за цими договорами, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не може бути позивачем у цій справі, оскільки воно не є фінансовою установою та його свідоцтво анульовано, є безпідставними з огляду на наступне.

З договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року вбачається, що на момент його укладення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мало статус фінансової установи та було внесено до Державного реєстру фінансових установ України на підставі реєстраційного свідоцтва серії № 241 від 03 грудня 2009 року, а на час розгляду справи спірні правовідносини не передбачають здійснення позивачем будь-яких фінансових послуг, тому відсутність свідоцтва фінансової установи не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Також не заслуговують на уваги доводи касаційної скарги щодо стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті, оскільки кредит надавався ОСОБА_6 у доларах США при наявності у банка відповідної ліцензії. Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року було зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило