Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2018 року у справі №457/32/15

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 457/32/15-ц

провадження № 61-7438св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Імексбанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Копняк С. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк», банк) звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 05 серпня 2013 року відповідно до укладеного договору № 999-00065310/1 про надання кредиту, банком надано ОСОБА_4 овердрафт за допомогою платіжної картки VISA з максимальною сумою заборгованості 50 000 грн, зі сплатою 19% річних від суми заборгованості та з встановленням дати остаточного повернення овердрафту до 04 серпня 2016 року. Також 05 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір № 999-00065310 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 умов договору про надання кредиту станом на 05 вересня 2014 року існує заборгованість відповідача перед банком в сумі 63 029,28 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 45 617,70 грн, заборгованість за відсотками - 6 731,58 грн, комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку - 6 480 грн, штраф - 4200 грн. Позивач просив позов задовольнити та стягнути вказану суму із ОСОБА_4

Заочним рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 лютого 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Імексбанк», заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 63 029,28 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 45 617,70 грн, заборгованість за відсотками - 6 731,58 грн, комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку - 6480 грн, штраф - 4200 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в розмірі 630,29 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 лютого 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Імексбанк» комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку в сумі 6 480,00 грн скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 лютого 2015 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року в частині відмови в стягненні комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку мотивоване тим, що задовольняючи повністю вимоги банку та стягуючи з відповідача в користь позивача суму комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку в сумі 6 480,00 грн районний суд не врахував, що така комісія нарахована банком на підставі додатку № 1 до договору про надання кредиту, який відсутній у матеріалах справи, а надана на вимогу суду ксерокопія цього додатку є нечитабельною. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення комісії.

У листопаді 2017 року ПАТ «Імексбанк» звернулося через засоби поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у стягненні комісії в сумі 6480 грн та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту; апеляційний суд не дослідив докази, оскільки позивач на підставі договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку має право на комісію за розрахункове обслуговування поточного рахунку.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у стягненні комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку в сумі 6480 грн. У іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року касаційну скаргу ПАТ «Імексбанк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 05 серпня 2013 року відповідно до укладеного договору № 999-00065310/1 про надання кредиту, позивачем надано ОСОБА_4 овердрафт за допомогою платіжної картки VISA з сумою заборгованості 50 000,00 грн., зі сплатою 19% річних від суми заборгованості та з встановленням дати остаточного повернення овердрафту 04 серпня 2016 року.

05 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір № 999-00065310 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи.

Позивач свої зобов'язання за договором про надання кредиту щодо видачі кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку НОМЕР_1 за період з 05.08.2013 року по 05.09.2014 року

Відповідно до підпункту 4.8 договору про надання кредиту, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених пунктом 3.3. договору протягом більше тридцяти днів, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. Повернення кредиту здійснюється позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення.

Суди встановили, що 13 червня 2014 року банк направив ОСОБА_4 лист-претензію щодо повернення заборгованості за кредитом за № 4633. Надіслання такого листа підтверджується списком згрупованих поштових відправлень АТ «ІмексБанк» № 1167 та списком відправлених листів через поштове відділення № 44 ПАТ «Укрпошта».

Апеляційний суд встановив, що нарахування банком комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку в сумі 6 480 грн на підставі додатку № 1 до договору про надання кредиту, який відсутній у матеріалах справи, а надана на вимогу суду ксерокопія цього додатку є нечитабельною.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскарженій частині без змін.

Оскільки рішення апеляційного суду в оскарженій частині залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імексбанк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель