Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.11.2018 року у справі №2-4753/10

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-4753/10

провадження № 61-16759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року у складі суддів: Радченка С. В., Колісніченка А. Г., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до

Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 04 березня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 228 000 грн із строком погашення до 03 березня 2018 року. Цього ж дня з позичальником укладено іпотечний договір, згідно якого позичальник передала в іпотеку житловий будинок з будівлями та спорудами літ. «А» по АДРЕСА_1 а з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладені договори поруки, згідно з якими вони взяли на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором. 18 листопада 2008 року з позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору від 04 березня 2008 року з викладенням пункту 1.1 Розділу 1 договору в іншій редакції.

Посилаючись на те, що позичальник свої зобов'язання не виконала, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів достроково заборгованість за кредитним договором у розмірі 335429,43 грн, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, та стягнути судові витрати.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2010 року у складі судді Радченко Г. А. позов ПАТ «Мегабанк» задоволено, стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2008 року в розмірі 335429,43 грн (з них: 35 564 грн, - прострочена заборгованість за кредитом, 192436 грн частина кредиту, яка повинна бути сплачена достроково, 85 362,62 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 22066,81 грн штрафів) в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ «Мегабанк» права продажу житлового будинку, літ. «А» по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, будь-якій особі покупцю від імені ПАТ «Мегабанк» за початковою вартістю 325885,19 грн з наданням ПАТ «Мегабанк» права отримати в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження та інших повноважень продавця. Вирішено питання щодо судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог та тим, що у разі неналежного виконання умов кредитного договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року рішення Комсомолького районного суду м. Херсона від 24 листопада 2010 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором від 04 березня 2008 року в розмірі 335429,43 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок стягнення на предмет іпотеки.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що додатковою угодою до кредитного договору, укладеною між позичальником та банком за відсутності згоди поручителя на укладення такої угоди, збільшена процентна ставка, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

У червні 2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить скасувати в цій частині зазначене рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Комсомольського районного суду м. Херсона зазначену справу.

16 квітня 2018 року касаційна скарга ПАТ «Мегабанк» на рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На час попереднього розгляду колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційної скарги ПАТ «Мегабанк» відзиви не надходили.

Суди встановили, що 04 березня 2008 року ОСОБА_4 уклала з ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк» кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 228 000 грн із строком погашення до 03 березня 2018 року зі сплатою 17,5 % річних.

Цього ж дня ОСОБА_4 уклала з банком іпотечний договір, згідно якого передала в іпотеку житловий будинок з будівлями та спорудами літ. «А» по АДРЕСА_1

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 березня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали з банком договори поруки, згідно яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні зобов'язань у цілому.

18 листопада 2008 року ОСОБА_4 уклала з банком додаткову угоду до кредитного договору від 04 березня 2008 року, якою внесені зміни до пункту 1.1 Розділу 1 кредитного договору від 03 березня 2008 року, а саме збільшено сплату процентів з 17, 5% на 25% річних.

ОСОБА_4, отримавши грошові кошти, належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконувала, внаслідок чого станом на 05 серпня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 335429,43 грн.

30 листопада 2009 року банк надіслав відповідачам вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11286,26 грн, яка залишена без виконання.

Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення в солідарному порядку з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та з того, що у разі неналежного виконання умов кредитного договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з ОСОБА_6 як поручителя заборгованості за кредитним договором від 04 березня 2008 року в розмірі 335429,43 грн, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні

позовних вимог, виходячи з того, що додатковою угодою до кредитного договору, укладеною між позичальником та банком збільшено процентну ставку, за відсутності згоди поручителя на укладення такої угоди, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додатковою угодою, укладеною 18 листопада 2008 року між кредитором і боржником, внесено зміни до кредитного договору від 04 березня 2008 року, зокрема, збільшено процентну ставку з 17,5% до 25% річних.

Згідно п.2.4.1 договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_6, кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Збільшення відсоткової ставки без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що встановлення додатковою угодою до кредитного договору, укладеною між банком та позичальником, збільшення процентної ставки за відсутності згоди поручителя на укладення такої додаткової угоди призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя у вигляді пені, штрафів, можливості дострокової вимоги про погашення кредиту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку до поручителя, є правильним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Обставини, на які посилається ПАТ «Мегабанк» у касаційній скарзі, не впливають на правильний висновок суду апеляційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат