Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №520/9276/17

Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 520/9276/17

провадження № 61-15763св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2018 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані у її квартирі, але фактично з 2007 року не проживають, добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають, чим порушують її права, вона сама утримує житло, просила суд визнати їх такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем наявності порушень відповідачами її прав. Крім того, суди встановили, що факт непроживання відповідачів у спірній квартирі обумовлений поважними причинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не взяли до уваги, що право користування відповідачів фактично є сервітутним правом у належній їй на праві власності квартирі.

Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідачі не мають наміру проживати у спірній квартирі та що їм потрібна лише реєстрація.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Витребувано з Київського районного суду м. Одеси зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності від 24 лютого 2006 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 березня 2006 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою від 18 липня 2017 року №17/42, виданою житлово-будівельним кооперативом "Вимпіл-16", у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1,1959 року народження (власник), її син ОСОБА_5,1991 року народження, донька ОСОБА_2,1979 року народження та онука ОСОБА_3,2003 року народження.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи у спірній квартирі з 02 вересня 2016 року зареєстровані доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 24 жовтня 2018 року - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Факт непроживання відповідачів у спірній квартирі підтверджується актом від 18 липня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 не проживають у ній з 2007 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на положення статті 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною 1 статті 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно з частиною 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Суди встановили, що відповідачка ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача, між сторонами склалися конфліктні відносини, які змусили відповідачку зі своїми дітьми переїхати зі спірної квартири, їхнє непроживання у цій квартирі суди визнали з поважних причин.

У разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім'ї, суд повинен врахувати, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статті 405 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

При цьому, частиною 2 статті 405 ЦК України, передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з того, що між сторонами склалися конфліктні відносини, та факт непроживання відповідачки з дітьми у спірній квартирі обумовлений поважними причинами, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги відсутність у відповідачів наміру проживати у спірній квартирі та що їм потрібна лише реєстрація, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм відповідну оцінку.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій не впливають та їх не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 липня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук