ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 754/10703/22

провадження № 61-9923св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Сенюти В. О.

від 19 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В., від 23 травня 2024 року і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог і заперечень на них

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до АТ «Сенс Банк», ТОВ «Незалежна експертна компанія» про визнання протиправною та недійсною оцінки нерухомого майна.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що під час ознайомлення 14 жовтня 2022 року з реєстраційною справою № 1950894780000 було з`ясовано, що в матеріалах реєстраційної справи міститься звіт та висновок, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія», складений оцінювачем ОСОБА_2 , про незалежну оцінку нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка станом на день оцінки та на момент складання висновку від 09 вересня

2021 року про вартість майна належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

3. Позивачка зазначала, що вказана оцінка належного їй на праві власності нерухомого майна є протиправною, оскільки проведена особами, які не мали достатніх правових підстав для цього, а також проведена без її відома та без згоди, з порушенням умов іпотечного договору та вимог законодавства України. Крім того, жодних звернень від АТ «Альфа-Банк» про проведення оцінки вартості предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2003 року, вона не отримувала. Водночас, жодних договорів або будь-яких інших правочинів вона з відповідачем не укладала, довіреностей або будь-яких інших дозволів діяти від її імені щодо проведення оцінки належного їй нерухомого майна, як і дозволу розпоряджатися персональними даними, зазначеними в іпотечному договорі, не надавала.

4. Отже, АТ «Альфа-Банк» використовувало оцінку майна та її результати для прийняття рішення про державну реєстрацію, проте такі дії є незаконними, оскільки не відповідають статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Оцінка проведена без погодження з власником майна, без надсилання повідомлення у спосіб, визначений умовами іпотечного договору.

5. Позивачка стверджувала, що ринкова вартість квартири оцінювачем ОСОБА_2 була суттєво занижена, а вона позбавлена права на захист своїх прав та інтересів. Станом на 09 вересня 2021 року оцінювач без огляду предмета оцінки визначив ринкову вартість квартири

АДРЕСА_1 у розмірі 52 200 доларів США. Оцінка проводилась не для продажу квартири, а для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку. Отже, викладені оцінювачем у звіті від 09 вересня 2021 року обставини є неправдивими, оскільки ОСОБА_2 фактично не оглядав майно, яке є предметом іпотеки. Водночас, оцінювачем не наведено достатніх мотивів про неможливість особистого огляду об`єкту дослідження.

6. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати протиправною та недійсною, починаючи з 09 вересня 2021 року оцінку належного їй майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до звіту та висновку про вартість майна від 09 вересня 2021 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності

ТОВ «Незалежна експертна компанія» в особі оцінювача ОСОБА_2 за зверненням АТ «Альфа-Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та недійсною оцінки нерухомого майна залишено без задоволення.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання протиправною та недійсною оцінки відповідно до звіту та висновку про вартість майна від 09 вересня 2021 року не може призвести до захисту або відновлення порушеного майнового права позивачки (у разі його наявності). Обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а відтак суд не вбачав необхідності надавати оцінку іншим доводам позовної заяви.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року - без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Обраний позивачкою спосіб захисту визнано неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання протиправною та недійсною оцінки відповідно до звіту та висновку про вартість майна від 09 вересня 2021 року не може призвести до захисту або відновлення порушеного майнового права ОСОБА_1 .

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 26 березня 2020 року у справі № 520/1745/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17, від 27 лютого 2023 року у справі № 755/6058/20, від 26 червня 2024 року у справі № 212/11955/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Заявниця стверджує, що при вирішенні спору судами не було звернуто увагу на те, що порушено умови іпотечного договору при проведенні оцінки предмета іпотеки. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що оцінка майна проводилася згідно з умовами іпотечного договору, що призвело до зниження ринкової вартості належної їй квартири і позбавлення права на актуалізацію та або на рецензування оцінки. Зазначає, що оцінка нерухомого майна була проведена на основі необґрунтованих припущень.

14. Згідно з доводами касаційної скарги, суб`єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення його вартості та призвести до його реалізації за заниженою вартістю. У порушення частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» банк не дотримався процедури погодження з власником майна проведення оцінки предмета іпотеки. Докази створення перешкод з боку власника квартири до об`єкту оцінки у матеріалах справи відсутні. Заявниця вважає спосіб захисту ефективним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/10703/22.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. ОСОБА_1 на підставі договору від 22 грудня 2003 року набула право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

17. 30 січня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/014к, за умовами якого їй було надано кредит на суму 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США на умовах строковості повернення частинами згідно з графіком.

18. 30 січня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено і нотаріально посвідчено іпотечний договір № 39.29-50/005і, за умовами якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передала в іпотеку іпотекодержателю - АКБСР «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/014к від 30 січня 2006 року нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

19. 09 вересня 2021 року за замовленням АТ «Альфа-Банк» ТОВ «Незалежна експертна компанія» в особі експерта ОСОБА_2 було складено звіт та висновок про вартість майна - квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким вартість об`єкта становить - 1 396 000 (один мільйон триста дев`яносто шість тисяч) гривень без ПДВ.

20. 05 жовтня 2021 року здійснена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Матеріали справи містять повну копію справи № 1950894780000 щодо реєстрації права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за заявою АТ «Альфа Банк».

22. На підставі рішення № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» здійснив приєднання до АТ «Альфа Банк». 01 грудня 2022 року відбулась зміна найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з державного реєстру банків.

Позиція Верховного Суду

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

24. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

27. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

28. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

29. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

31. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

32. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

33. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

34. Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

35. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня

2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

36. У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

37. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

38. Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

39. Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

40. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

41. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

42. Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

43. Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

44. У цій справі встановлено, що фотофіксація не проводилася у зв`язку з обмеженням власником доступу до об`єкту оцінки (т. 1, а. с. 29, зворот).

45. Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

46. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

47. Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

48. Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

49. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

50. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

51. Звіт про оцінку майна не створює правових наслідків для сторін договору іпотеки, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

52. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

53. Подібні за змістом висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), і враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16-ц (провадження № 61-21793св18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23).

54. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачка обрала такий спосіб захисту своїх прав, який не спрямований на поновлення її права, зокрема повернення у її володіння (власність) квартири, на яку банком звернуто стягнення у зв`язку із неналежним виконанням позивачкою боргових зобов`язань перед кредитором.

55. У постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі

№ 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23) зроблено висновки про те, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

56. Слід також врахувати те, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа № 754/17390/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Русанюк З. З., про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

57. Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності дій при проведенні оцінки предмета іпотеки підлягають оцінці в межах розгляду справи № 754/17390/21.

58. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

59. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

60. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович