Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №689/1462/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 689/1462/18

провадження № 61-13987св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Ярмолинецька селищна рада Ярмолинецького району Хмельницької області,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_3 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року в складі судді Кульбаби А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року в складі колегії суддів:

Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області про продовження строку на прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся

ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Факт родиннихвідносин з померлою підтверджується повторним свідоцтвом про народження її батька, ОСОБА_5, та її свідоцтвом про народження. В результаті одруження її дошлюбне прізвище "ОСОБА_6" змінено на "ОСОБА_1", що підтверджується свідоцтвомпро укладення шлюбу. У червні 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Ярмолинецького районногонотаріального округу

Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини, яка складається із житлового будинку наАДРЕСА_1, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. На час смерті бабусі вона була в досить молодому віці

і мало розуміла юридичні наслідки оформленняспадщини. Крім того, її син дуже хворів. Також строк для прийняття спадщини вона пропустила, оскільки не знала про наявність заповіту. Передивляючись фотокарткив сімейному альбомі, вона випадково виявила заповіт від 24 січня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Динько Г. А., відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно їй та її сестрі. Після смерті бабусі відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку на АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених вимог просила суд продовжити їй строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, враховуючи, що спадкоємцем за законом до майна померлого ОСОБА_8 (зятя покійної ОСОБА_4) є його рідна сестра ОСОБА_3, а до складу спадщини входить житловий будинок по АДРЕСА_2, тому рішення суду може вплинути на її права та обов'язки.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ярмолинецької селищної ради про продовження строку на прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся

ОСОБА_4. У червні 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Ярмолинецького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. Про існування заповіту вона дізналася із позовної заяви ОСОБА_1. Після смерті баби відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку на

АДРЕСА_1. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

З урахуванням уточнень позову, остаточно просила продовжити їй строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, що померла

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від

26 листопада 2018 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецької селищної ради, третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про продовження строку для прийняття спадщини із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Ярмолинецької селищної ради, третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про продовження строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Продовжено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на три

місяці, який постановлено обчислювати з дати набрання рішенням суду законної сили.

Продовжено ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на три

місяці, який постановлено обчислювати з дати набрання рішенням суду законної сили.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, виходив із того, що необізнаність позивачів про наявність заповіту на їх користь є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, тому їм слід продовжити строк для прийняття спадщини.

Суд відхилив доводи третьої особи, що спадкоємцями ОСОБА_4 за законом проведений поділ спадкового майна (спірного житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки доказів такого поділу не надано.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували факт наявності родинних відносин спадкодавця із спадкоємцями, а саме, що померла

ОСОБА_4 є бабусею ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Позивачі як потенційні спадкоємці, будучи онуками ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, могли звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та оформити її. Вважає помилковим застосування судами при вирішенні спору правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 вересня

2017 року у справі № 6-496цс17, оскільки в цій справі спадкоємець (позивач) не перебував у родинних відносин зі спадкодавцем та, відповідно, не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки йому не було відомо про наявність заповіту. Водночас суди не з'ясували детально за яких умов та обставин ОСОБА_1 дізналась про наявність заповіту ОСОБА_4, а також безпідставно не взяли до уваги та поставили під сумнів показання свідків. Крім того, суди не врахували, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 фактично відбувся розподіл спадщини між її дітьми - ОСОБА_5 і ОСОБА_10, які досягли між собою як спадкоємці першої черги за законом домовленості щодо поділу спадкового майна матері.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, баба позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2

24 січня 2002 року приватний нотаріус Ямолинецького районного нотаріального округу посвідчив заповіт (номер у спадковому реєстрі 8129164), відповідно до якого ОСОБА_4 все своє майно заповіла онукам: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивачі, як спадкоємці ОСОБА_4 за заповітом, дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк не вчинили.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася і свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

25 червня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до приватного нотаріуса Ярмолинецького районного нотаріального округу з метою оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті баби. Приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки вона пропустила 6 місячний строк для прийняття спадщини.

15 листопада 2018 року ОСОБА_2 через свого представника звернулася до приватного нотаріуса Ярмолинецького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4. Приватний нотаріус відмовила їй у прийнятті заяви про прийняття спадщини

з підстав пропуску 6 місячного строку для прийняття спадщини.

За змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності ЦК України. Правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності статті 1277 ЦК України спливло не менше одного року.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19) висловлено висновок, що "за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток. 5 ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції "відумерлої спадщини", передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами

1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині 1 статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац

2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після ІНФОРМАЦІЯ_5, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною 2 статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року".

Отже, до спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.

У частині 1 статті 555 ЦК УРСР зазначено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (частині 1 статті 555 ЦК); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

У справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01 липня

2003 року, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу.

У позовних заявахОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідачем за вимогами про продовження строку на прийняття спадщини визначили Ярмолинецьку селищну раду Ярмолинецького району Хмельницької області.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі

у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області про продовження строку на прийняття спадщини судам слід було відмовити, як пред'явлених до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішенні ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального

права. У зв'язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати

і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовити.

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати ОСОБА_3 на сплату судового збору у зв'язку

з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 057,20 грн та касаційної інстанції у розмірі 1 409,60 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня

2019 року скасувати.

У задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, по 1 233,40 грн з кожної.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов