Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2019 року у справі №698/433/17

Постанова

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 698/433/17

провадження № 61-14670св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Н. В., Катеринопільський районний відділ реєстрації актів громадського стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2019 року у складі судді Баранова О. І. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Н. В., Катеринопільський районний відділ реєстрації актів громадського стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, про визнання шлюбу недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_3, у шлюбі з яким народжено двоє дітей син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після відкриття спадщини їй стало відомо про те, що 22 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції за актовим записом № 8. З огляду на наявність у ОСОБА_3 на час укладення шлюбу онкологічного захворювання, лікування якого пов'язане із застосуванням медичних препаратів, які могли негативно вплинути на свідомість останнього, ОСОБА_3 не усвідомлював сповна значення своїх дій і не міг керувати ними, тому укладений ОСОБА_3 шлюб підлягає визнанню недійсним з наведених вище підстав.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що необґрунтованими є показання свідка ОСОБА_1 в частині невмотивованих проявів мовної та фізичної агресії щодо неї з боку ОСОБА_3, оскільки вони надані позивачем у справі, яка має пряму зацікавленість у вирішенні справи. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 05 квітня 2018 року № 152 на підставі аналізу показань, наданих в судовому засіданні свідками: ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 комісією експертів зроблено висновок, що на час укладення шлюбу 22 березня 2016 року ОСОБА_3, страждаючи на злоякісне новоутворення кишківника, страждав на переважно психогенно-обумовлений, маячний розлад з актуальним персоніфікованим маренням впливу на адресу дружини, що зважаючи на психотичний рівень порушень позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак експертом також встановлена відсутність психічних розладів пов'язаних із вживанням ліків станом на 22 березня 2016 року (а. с. 101-105). З метою роз'яснення і доповнення висновку експертів, в судовому засіданні головою комісії експертів Кухарем А. К., у відповідь на запитання учасників судового розгляду надані такі роз'яснення: зокрема, вказаним експертом повідомлено, що складена щодо ОСОБА_3 медична документація не містить прямих, об'єктивних відомостей, які б свідчили про наявність у останнього розладів психічної діяльності, а само по собі звернення ОСОБА_3 до нетрадиційних методів лікування не свідчить про наявність психічних відхилень. З урахуванням показань групи, визначених експертом свідків комісія дійшла висновку, що у поведінці ОСОБА_3 має місце маячний синдром з проявами немотивованої мовної та фізичної агресії на ґрунті патологічної впевненості у негативному впливі колишньої дружини на стан його здоров'я.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено докази, не у повній мірі встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення по суті.

Судами не надано належної оцінки показанням голови комісії експертів ОСОБА_10.

Показання свідка ОСОБА_4 є неправдивими, а критична оцінка судами показань ОСОБА_1 є необґрунтованою в частині невмотивованих проявів мовної та фізичної агресії ОСОБА_3 щодо неї.

Суди вважали встановленими обставини та підстави для відхилення висновку експерта, однак такі підстави відсутні.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать наданих свідками показанням, суперечать наданим позивачем показанням, висновку експерта, суперечать показанням, наданим в судовому засіданні експертом - головою комісії експертів.

Судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення змагальності сторін, оскільки незважаючи на те, що позивачем доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, суди безпідставно прийняли сторону відповідача, та всупереч очевидним та належним доказам прийняли рішення на користь відповідача.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 13 вересня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Катеринопіль, про що складено актовий запис від 06 вересня 2016 року № 76 (а. с.8)

Згідно із свідоцтвом про народження, виданого 05 листопада 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Катеринопільського районного управління юстиції, за життя ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Матір'ю ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 (а. с. 6).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 07 липня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Катеринопільського районного управління юстиції, за життя ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Матір'ю ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 (а. с. 6).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Катеринопільської селищної ради Черкаської області від 14 вересня 2016 року № 123 вказаним органом відповідно до вимог статті 177 СК України ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення спадкових прав своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 є законним представником, який звернувся до суду для захисту прав своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 7).

Відповідно до актового запису про шлюб від 22 березня 2016 року № 8 згідно з вказаним актовим записом зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - "ОСОБА_4"). На час проведення державної реєстрації шлюбу кожен з подружжя розлучений (а. с. 23).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 05 квітня 2018 року № 152, на підставі показів свідків та медичної документації щодо хвороби ОСОБА_3 експерти дійшли висновку, що на час укладання шлюбу 22 березня 2016 року ОСОБА_3, страждаючи на злоякісне новоутворення кишківника - рак прямої кишки зі злоякісним перебігом та численними метастазами, страждав на переважно психогенно-обумовлений, маячний розлад з актуальним персоніфікованим маренням впливу на адресу дружини, що зважаючи на психотичний рівень порушень позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, який судом першої інстанції відхилено.

Психічних розладів, пов'язаних із вживанням ліків станом на 22 березня 2016 року, ОСОБА_3 не виявляв (а. с. 101-105).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 38, частиною 3 статті 39, частиною 1 статті 40 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтею 38, частиною 3 статті 39, частиною 1 статті 40 СК України. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Відповідно до частини 1 статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у випадках, передбачених статтею 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. Сімейний кодекс вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених Сімейний кодекс; (пункт 1 частини першої статті 41 в редакції Закону від 20 грудня 2005 року N 3250-IV); 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1,2,4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави для визнання недійсним шлюбу, укладеного 22 березня 2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відсутні.

Верховний Суд погоджується з вказаним висновком судів з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до показань свідків ОСОБА_13, який працює лікарем психіатром Катеринопільської ЦРЛ, він впевнений у відсутності жодних патологічних станів у психіці ОСОБА_3 ОСОБА_14, ОСОБА_15, яка працює начальником відділу ДРАЦС Катеринопільського районного управління юстиції, ОСОБА_16, ОСОБА_6 стверджують, що за життя ОСОБА_3 жодних ознак психічних розладів не проявляв, шлюб з ОСОБА_4 укладав добровільно, повністю усвідомлюючи свої дії.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили висновок комісії експертів від 05 квітня 2018 року № 152, в якому вказано, що на підставі показань свідків та медичної документації про хворобу ОСОБА_3 експерти зробили висновок, що на час укладання шлюбу 22 березня 2016 року ОСОБА_3, страждаючи на злоякісне новоутворення кишківника - рак прямої кишки зі злоякісним перебігом та численними метастазами, страждав на переважно психогенно-обумовлений, маячний розлад з актуальним персоніфікованим маренням впливу на адресу дружини, що зважаючи на психотичний рівень порушень позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, вмотивував таке відхилення вказаного висновку, зазначивши, що відповідно до частини 1 статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими частини 1 статті 110 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Обґрунтовуючи відхилення висновку експерта, суд посилався на пояснення голови комісії експертів Кухаря А. К., який в судовому засіданні надав роз'яснення з приводу висновку. Зокрема, повідомив, що складена щодо ОСОБА_3 медична документація не має прямих, об'єктивних відомостей, які б свідчили про наявність у останнього розладів психічної діяльності. Також експертом роз'яснено, що само по собі звернення ОСОБА_3 до нетрадиційних методів лікування не свідчить про наявність психічних відхилень. З урахуванням показань групи, визначених експертом свідків комісія дійшла висновку, що у поведінці ОСОБА_3 має місце маячний синдром з проявами немотивованої мовної та фізичної агресії на ґрунті патологічної впевненості у негативному впливі колишньої дружини на стан його здоров'я. Щодо надання переваги показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, експертом вказано, що маячний синдром має ознаки скритності і проявляється лише у відносинах з жінкою. Отже, на думку експертів показання зазначеної групи свідків більш повно розкривали картину психічного захворювання.

Крім того пояснив, що, на його думку, більш повними та об'єктивними є показання колишньої дружини ОСОБА_1, яку експерти вважали неупередженим свідком.

З огляду на вказані обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення висновку комісії експертів з підстав відсутності об'єктивних медичних даних щодо наявності у ОСОБА_3 психічних розладів, оскільки сам факт захворювання злоякісним новоутворенням кишківника з численними метастазами не є підставою для встановлення у ОСОБА_3 психічних розладів.

Обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сам факт прояву такої агресії з боку ОСОБА_3 щодо колишньої дружини ОСОБА_1 не дає підстав вважати, що укладаючи шлюб з ОСОБА_4, останній не усвідомлював своїх дій.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні медичні документи або інші відомості, які б підтверджували той факт, що на момент реєстрації шлюбу 22 березня 2016 року ОСОБА_3 страждав тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлював сповна значення своїх дій і (або) не міг керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства, з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу", відповідно до якої психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги та відхилили висновок комісії експертів, оскільки за відсутності об'єктивних медичних відомостей щодо наявності у ОСОБА_3 психічних розладів, в основу висновку експертів покладені показання свідка ОСОБА_1 (в частині проявів невмотивованої мовної та фізичної агресії з боку ОСОБА_3), яку експерти помилково вважали незаінтересованою особою у справі. Не патологічний стан ОСОБА_3, а саме, повідомлення позивачем останньому, як особі, що страждає на тяжку фізичну хворобу та намагається її подолати, про неминучу смерть, викликало природну негативну реакцію з боку останнього, і спровокувало разовий конфлікт. Інших об'єктивних відомостей, ніж показання заінтересованого свідка ОСОБА_1, які б підтверджували прояви невмотивованої мовної та фізичної агресії з боку ОСОБА_3, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи, положення норм матеріального права, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові, оскільки ОСОБА_1 не довела належними доказами ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог про те, що її колишній чоловік на час укладення шлюбу з ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки хворів на тяжку фізичну хворобу.

З огляду на вказане вище, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко