Історія справи

Постанова ВП ВС від 13.03.2019 року у справі №461/1221/16
Ухвала КЦС ВП від 27.11.2018 року у справі №461/1221/16

Постанова

Іменем України

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 462/1221/16-ц

провадження № 61-19262св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТК-Львів",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК-Львів" на рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2017 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТК-Львів" (далі - ТОВ "ДТК-Львів"), про визнання незаконною та скасування ухвали міської ради.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 3012 ТОВ "ДТК-Львів" погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1. Згідно з указаною ухвалою ТОВ "ДТК-Львів" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою, який пройшов усі погодження.

Зазначав, що він (позивач) та мешканці будинків на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 заперечують проти відведення земельної ділянки площею 0,0148 га на АДРЕСА_1 в оренду для будівництва ТОВ "ДТК-Львів" терміном на 10 років, оскільки до вказаної площі земельної ділянки ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 3012 включено приблизно 1/3 частину площі прибудинкової території на АДРЕСА_3.

Посилаючись на те, що ухвала Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 3012 порушує його і мешканців будинку законні права та інтереси, позивач просив визнати її незаконною та скасувати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_3. Права та інтереси позивача та мешканців суміжних будинків не порушені.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205, пункту 4 частини 1 статті 307 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції своїм рішенням, на порушення норм процесуального права, вирішив питання про права та обов'язки особи - ТОВ "ДТК-Львів", яка не була залучена до участі у справі як відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 та ТОВ "ДТК-Львів" подали касаційні скарги.

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

ТОВ "ДТК-Львів" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду, як незаконну, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке вважає таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Він надав суду першої інстанції докази на підтвердження належності спірної ділянки до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_3, однак суд не надав цим доказам жодної оцінки, не навів мотиви їх прийняття чи відмови в прийнятті. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду лише з підстав порушення процесуального права, з чим також не погоджується.

Касаційна скарга ТОВ "ДТК-Львів" аргументована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції, на порушення статей 263, 383 ЦПК України, не навів доводів, згідно з якими він не погоджується з висновками суду першої інстанції, зробленими по суті спору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - ТОВ "ДТК-Львів", про визнання незаконною та скасування ухвали міської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.

Витребувано із Галицького районного суду міста Львова зазначену справу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито провадження в даній справі за касаційною скаргою ТОВ "ДТК-Львів" на постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 3012 "Про погодження ТОВ "ДТК-Львів" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1" погоджено ТОВ "ДТК-Львів" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0148 га на АДРЕСА_1 в оренду строком на 10 років для будівництва та обслуговування житлових та громадських будівель за рахунок земель, що не надані у власність або користування.

Апеляційний суд установив, що відповідачем до участі у справі залучено лише орган місцевого самоврядування, а особа, вирішення прав та обов'язків, якої прямо стосується - ТОВ "ДТК-Львів" до участі у справі не була залучена як відповідач.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакцій, чинній на час розгляду справи).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Статтею 12 ЦПК України.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року №3012 "Про погодження ТОВ "ДТК - Львів" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на Сянській, 22".

На обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради погоджено ТОВ "ДТК - Львів" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0147 га для будівництва. Проте до цієї земельної ділянки включено приблизно 1/3 частини всієї площі прибудинкової території на АДРЕСА_3. Вважає, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради порушує законні права та інтереси його та мешканців будинку.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача".

Ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 3012, яку оспорює позивач, погоджено ТОВ "ДТК-Львів" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1", однак відповідачем до участі у справі залучено лише орган місцевого самоврядування, який прийняв таке рішення. Особа, прав та обов'язків яких вказане рішення прямо стосується, а саме ТОВ "ДТК -Львів" до участі у справі не було залучено в якості відповідача.

Позивач у справі клопотань про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Суд першої інстанції, на порушення норм процесуального права, ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі у якості відповідача.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ "ДТК -Львів" не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до незгоди заявників з висновком суду та оцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів відхиляє, оскільки це рішення вже скасоване постановою апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК-Львів" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук