Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №760/17626/18

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/17626/18

провадження № 61-10676 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ОСОБА_1);

відповідач - ОСОБА_2 (ОСОБА_2);

особа, яка подала касаційну скаргу, - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про визнання довіреності недійсною.

Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2010 року від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) була видана довіреність серії ВРД 087815 на ім'я ОСОБА_2 (ОСОБА_2), якою останнього уповноважено бути його представником в банківських установах у м. Києві, в тому числі в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" з питань користування та розпорядження відкритим на його ім'я банківським рахунком НОМЕР_1 з правом розпорядчого підпису. Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. та зареєстрована в реєстрі 30 листопада 2010 року за № 2490. Посилався на те, що він вказану довіреність не підписував.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати довіреність, видану 30 листопада 2010 року від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 (ОСОБА_2) недійсною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 (ОСОБА_1) задоволено.

Визнано недійсною довіреність серія ВРД 087815, видану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., зареєстрованої в реєстрі від 30 листопада 2010 року № 2490.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як рукописний текст від імені позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_1), так і підпис останнього в оспорюваній довіреності від 30 листопада 2010 року виконано не позивачем, що підтверджується висновком експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) від 19 липня 2018 року № 2563 та звітом, легалізованим Посольством України в Японії примірника звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом на українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, що свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення правочину з боку позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що як рукописний текст від імені позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_1), так і підпис останнього в оспорюваній довіреності від 30 листопада 2010 року виконано не позивачем, що підтверджується висновком експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) від 19 липня 2018 року № 2563 та звітом, легалізованим Посольством України в Японії примірника звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом на українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, що свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення правочину з боку позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі -

АТ "Райффайзен Банк Аваль") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 760/17626/18 з Солом'янського районного суду м. Києва.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент відкриття провадження у цій справі в провадженні Печерського районного суду м. Києва з 2013 року вже перебувала справа № 757/4447/13-ц за позовом тієї ж самої особи (ОСОБА_1) до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. про, зокрема, той самий предмет (визнання довіреності недійсною) і з тих же підстав (позивач не підписував оспорювану довіреність), ОСОБА_2 було залучено до участі третьою особою у цій справі.

Також позивачем були заявлені вимоги про зобов'язання банку зарахувати на поточний рахунок позивача 468 тис. доларів США, солідарне стягнення з банку та приватного нотаріуса 468 тис. доларів США.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року позов ОСОБА_1 в частині визнання спірної довіреності недійсною залишено без розгляду за заявою представника позивача. Після чого, 16 липня 2015 року ОСОБА_1 подано новий позов про визнання спірної довіреності недійсною, про визнання картки зразків підписів такою, що суперечить положенням законодавства, та такою, що не може бути використана, про припинення використання банком картки із зразками підписів. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року позов ОСОБА_1 від 16 липня 2015 року об'єднано в одне провадження зі справою № 757/4447/13-ц.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року у справі № 757/4447/13-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, у тому числі і в частині визнання спірної довіреності недійсною.

На даний час рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року переглядається в апеляційному порядку вдруге Київським апеляційним судом після скасування 28 лютого 2018 року Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду попереднього рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 757/4447/13-ц. Підставою для скасування рішення апеляційного суду м.

Києва від 30 листопада 2017 року та повернення справи на новий апеляційний розгляд було неврахування судом доводів банку щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про визнання спірної довіреності недійсною.

Отже, на момент відкриття 27 липня 2018 року у цій справі в провадженні Київського апеляційного суду перебувала на розгляді інша судова справа № 757/4447/13-ц за участю тих же осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про той самий предмет і з тих же підстав.

Таким чином, позивач та його представник, знаючи про існування іншого судового провадження, що стосується предмету спору у справі № 760/17626/18 та наявність рішення суду з цього питання, умисно не повідомили суд про ці обставини та про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, чим порушили вимоги пунктів 4, 5, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України та фактично ввели суд в оману щодо фактичних обставин справи.

Вважало, що дії позивача та його представника щодо подачі нового позову у 2018 році, в той час як на розгляді в суді вже 5 років перебував аналогічний спір, і зазначення відповідачем лише ОСОБА_2 та не залучення до участі у справі банку та приватного нотаріуса, які є відповідачами за такими ж вимогами в іншій справі, є зловживанням процесуальними правами, суперечать основним завданням цивільного судочинства, та направлені на позбавлення банку можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України, зокрема надати суду свої заперечення та аргументи проти позову, в тому числі щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, після набрання законної сили заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у цій справі, 21 лютого 2019 представник позивача подав до Київського апеляційного суду у справі № 760/17626/18 копію цього заочного рішення суду та просив залишити без розгляду на цій підставі вимогу про визнання довіреності недійсною, заявлену у справі № 757/4447/13-ц до банку та приватного нотаріуса. Саме в такий спосіб банку і стало відомо про наявність заочного рішення суду щодо того ж предмету спору та з тих же підстав, що і у справі № 757/4447/13-ц.

Крім того, зазначало, що висновок експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) від 19 липня 2018 року № 2563 не відповідає вимогам закону та не може бути прийнятий судом як допустимий доказ, оскільки почеркознавча експертиза проведена неналежною експертною установою, так як експерт Кривошеїна О. П., яка його підписала, не має повноважень на проведення почеркознавчої експертизи (всі її свідоцтва є недійсними). Відповідно до Реєстру атестованих судових експертів, який розміщено на веб-сайті Міністерства юстиції України, встановлено, що свідоцтво експерта Кривошеїної О.

П. № 44-11, видане експертно-кваліфікаційною комісією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 30 березня 2011 року, є недійсним; свідоцтво № 475, видане експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України 06 жовтня 2008 року, є недійсним, про що в Реєстрі містяться відповідні записи.

Недійсність свідоцтва № 475, виданого експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України 06 жовтня 2008 року, також підтверджується листом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 26 квітня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на ім'я ОСОБА_2 (ОСОБА_2) (а. с. 4-7, т. 1).

Відповідно до змісту оспорюваної довіреності ОСОБА_1 (ОСОБА_1) уповноважив ОСОБА_2 (ОСОБА_2) бути його представником у банківських установах у м. Києві, в тому числі АТ "Райффайзен Банк Аваль" з питань користування та розпорядження відкритим на його ім'я банківським рахунком НОМЕР_1 з правом розпорядчого підпису (а. с. 16, т. 1).

Встановлено, що відповідно до звіту, легалізованого Посольством України в Японії примірника звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом на українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, інститут визнав, що підпис в "засвідченому підписі", ієрографічні знаки написані позивачем особисто, і на "українському документі", наданому позивачем, не збігаються один з одним в індивідуальних характеристиках, і встановив, що це "неідентичні" підписи, не написані тією ж особою (а. с. 86-151, т. 1).

Згідно з висновком експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) від 19 липня 2018 року № 2563, складеного товариством з обмеженою відповідальність "Київською незалежною судово-експертною установою", підпис від імені громадянина Республіки Китай ОСОБА_1 (ОСОБА_1), який міститься в довіреності від 30 листопада 2010 року, складеній від імені громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на ім'я громадянина Палестини ОСОБА_2, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., зареєстрований в реєстрі за №2490, виконаний не ОСОБА_1 (ОСОБА_1), а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (а. с. 163-170, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ "Райффайзен Банк Аваль" посилалось на те, що на розгляді Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 757/4447/13-ц за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріальногоокругу Топілко О. О., треті особи: ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ОСОБА_13, ОСОБА_14, про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів у розмірі 486 тис. доларів США та визнання довіреності (яка оспорюється у цій справі) недійсною.

Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При цьому відповідно до вимог підпункту "г" пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК України в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз частини 1 статті 352, пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК дає можливість зробити висновок, що апеляційний суд, відкривши провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи та (або) обов'язки, повинен перш за все перевірити, чи дійсно рішенням суду вирішено питання про права, свободи та (або) обов'язки такого суб'єкта, й залежно від обставин справи має право або закрити апеляційне провадження, якщо зазначене питання не вирішувалося, або скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позову виходячи з того, що рішення суду ухвалено щодо прав, свобод та (або обов'язків) особи, яка не була залучена до участі у справі. Відповідно до вимог пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи було вирішено питання про права, свободи та (або) обов'язки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", за захистом яких товариство звернулося до суду із апеляційною скаргою, та не зробив відповідних висновків у порушення приписів підпункту "г" пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК України.

Отже, нормами цивільного процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович