Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2020 року у справі №752/11670/19

Постанова

Іменем України

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 752/11670/19

провадження № 61-5914св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (правонаступник Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вагіна Андрія Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про визнання кредитного договору та зобов'язання за кредитним договором припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2008 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБСР) "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту № 10-29/7940, за умовами якого йому було надано кошти у сумі 146 178,14 доларів США для фінансування будівництва житла.

Пунктом 1.1 договору кредиту було передбачено, що кошти надаються на умовах строковості зі сплатою 13 % річних, а також зазначено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту - 15 липня 2028 року.

Пунктом 1.1.1 договору встановлено, що погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється щомісячно 15 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту.

У зв'язку з тим, що останній платіж у рахунок погашення кредиту перед банком позивачем було здійснено 15 грудня 2008 року, а останній платіж з погашення нарахованих відсотків - 01 листопада 2013 року, перед банком виникла заборгованості по кредитному договору.

У пункті 4.5 договору кредиту зазначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7,3.3.8 цього договору протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплинув, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі.

Вважав, що оскільки обов'язки, передбачені пунктами 3.3.7 та 3.3.8 договору кредиту ним не виконувались з 01 листопада 2013 року, строк користування кредитом сплив через 90 календарних днів з моменту останнього виконання позичальником умов договору, тобто - 30 січня 2014 року.

На його думку, з цієї дати сплинув також строк дії самого договору кредиту, фактично припинилась дія кредитного договору, а разом із ним і зобов'язання сторін.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати договір кредиту № 10-29/7940, укладений 15 липня 2008 року між ним та АКБСР "Укрсоцбанк" і зобов'язання за ним, припиненими 30 січня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано кредитний договір № 10-29/7940, укладений 15 липня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 та зобов'язання за ним припиненими 30 січня 2014 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що останній платіж у рахунок погашення кредиту перед банком позивачем було здійснено 15 грудня 2008 року, а останній платіж з погашення нарахованих відсотків - 01 листопада 2013 року, а тому, за умовами договору, 30 січня 2014 року, тобто через 90 днів після останнього платежу припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін договору, тобто нові нарахування процентів та інших платежів не можуть виникати, у зв'язку із припиненням строку договору, а за невиконання обов'язку сплати кредиту позичальник більше не несе відповідальність, передбачену договором кредиту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк ", яке є правонаступником АТ "Укрсоцбанк", задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Вагін А. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити у силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що сторони кредитного договору погодили питання дострокового повернення кредиту та зміни строку виконання основного зобов'язання. Вважає, що після зміни строку виконання зобов'язань минув строк позовної давності, а, отже, зобов'язання сторін припинилися.

Зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки рішення районного суду в частині задоволення позову про припинення договору не оскаржувалося.

Крім того, суд апеляційної інстанції незаконно застосував наслідки пропущення строку позовної давності за власної ініціативи, без відповідної заяви.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та безпідставними, тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц та постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року у справі № 752/11447/16-ц (провадження № 61-11911св18), від 10 червня 2019 року у справі № 522/13186/15-ц (провадження № 61-28504св18) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вагіна А. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1 та 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та зобов'язання за кредитним договором припиненими, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що сплив строку позовної давності не є підставою для припинення зобов'язання за кредитним договором чи визнання такого договору припиненим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України), а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України), а не для припинення договору та зобов'язання за ним в цілому.

Тобто, зі спливом строку позовної давності кредитор, права якого порушено боржником, позбавляється можливості захистити свої права у суді, за наявності відповідної заяви, проте ця обставина не звільняє обов'язку боржника виконати свої договірні зобов'язання.

Доводи касаційної скарги з посиланням на застосування апеляційним судом наслідків спливу строку позовної давності, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 по суті, у зв'язку з необґрунтованістю його позовних вимог.

Не заслуговують на увагу й посилання заявника на вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги, оскільки АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником АТ "Укрсоцбанк", оскаржувало рішення районного суду повністю.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вагіна Андрія Володимировича - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк