Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.08.2025 року у справі №636/3608/24

Постанова

Іменем України

8 серпня 2025 року

м. Київ

Справа № 636/3608/24

Провадження № 61-12862св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

скаржник - ОСОБА_1 (далі - боржник), інтереси якого представляє адвокат Годунов Віталій Сергійович (далі - адвокат боржника),

Шевченківський відділ державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС),

стягувачка - ОСОБА_2 (далі - стягувачка),

за скаргою боржника на діяння ВДВС

у справі за позовом стягувачки до боржника про стягнення аліментів на дитину та на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку

за касаційною скаргою боржника на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 30 травня 2024 року, яку постановила суддя Оболєнська С. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, яку прийняла колегія суддів у складі Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Згідно з рішенням суду боржник-військовослужбовець зобов`язаний сплачувати на користь стягувачки аліменти на утримання дитини. Під час виконання цього рішення державний виконавець звернув стягнення на доходи боржника, зокрема, на додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану. Боржник вважав такі дії виконавця неправомірними, бо вказана винагорода належить до одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які не включаються до переліку видів доходів для визначення розміру аліментів. Тому просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця з непроведення перерахунку аліментів, зобов`язати його здійснити такий перерахунок і зупинити стягнення на період, поки залишатиметься переплата.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні скарги. Зазначили, що додаткова винагорода, яка виплачується військовослужбовцю на період воєнного стану, входить у перелік видів доходів, які слід враховувати, визначаючи розмір аліментів.

3. Боржник із такими судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що зазначена додаткова винагорода єодноразовим видом грошового забезпечення військовослужбовця, тому не належить до тих доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів.

4. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, тим доходом військовослужбовця, який треба враховувати, визначаючи розмір аліментів. Відповідь на це питання позитивна. Тому судові рішення слід залишити без змін.

(2) Зміст скарги на дії приватного виконавця

5. У травні 2024 року боржник звернувся до суду зі скаргою на діяння ВДВС. Просив: (1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо непроведення перерахунку заборгованості боржника у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_2 відповідно до заяви (вимоги) від 6 травня 2024 року; (2) зобов`язати державного виконавця провести перерахунок розміру заборгованості боржника у ВП № НОМЕР_2 із урахуванням переплати, яка виникла внаслідок необґрунтованого утримання сум аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, отриманої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 8 лютого 2022 року № 168 (далі - постанова № 168) за період з 1 липня 2023 року до 30 квітня 2024 року включно; (3) зобов`язати державного виконавця прийняти рішення, згідно з яким тимчасово зупинити стягнення у ВП № НОМЕР_2 до ліквідації переплати; (4) захистити права та законні інтереси боржника в інший ефективний спосіб, передбачений законом. Обґрунтував скаргу так:

5.1. На виконанні ВДВС перебуває виконавчий лист у справі № 617/1550/15-ц про стягнення з боржника на користь стягувачки аліментів у розмірі 1/4 його доходів. 31 січня 2017 року державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Немченко Дмитро Олександрович виніс постанову, згідно з якою звернув стягнення на 1/4 доходів боржника безпосередньо на рахунок стягувачки. Цю постанову надіслав для виконання до військової частини, в якій служить боржник.

5.2. Грошове забезпечення з 1 липня 2023 року склало близько 25 144,00 грн щомісячно. Тому розмір стягнутих аліментів не має перевищувати 6 500,00 грн. Однак військова частина утримує щомісячно понад 30 000,00 грн із урахуванням додаткової винагороди.

5.3. Додаткова винагорода, яка виплачується на період дії воєнного стану, є одноразовим видом грошового забезпечення військовослужбовця і не включається до переліку видів доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів. Тому дії державного виконавця з нарахування заборгованості зі сплати аліментів із сум додаткової винагороди є незаконними.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

6. 30 травня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні скарги.

7. 18 вересня 2024 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

8. Суди мотивували їхні рішення так:

8.1. Державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та правильно врахував додаткову винагороду на період дії воєнного стану під час при визначення розміру аліментів, оскільки вона у цей період сплачується щомісяця у розмірі, який визначає командир військової частини за місцем перебування боржника на грошовому забезпеченні.

8.2. Згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263 (далі - постанова № 1263) до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - постанова № 146), вказана додаткова винагорода включена до переліку видів доходу, які мають бути враховані для визначення розміру аліментів. Тому скарга боржника є безпідставною.

(4) Касаційне провадження

9. 22 вересня 2024 року адвокат боржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх № 30229/0/220-24 від 23 вересня 2024 року).

10. 11 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.

11. 15 жовтня 2024 року адвокат боржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

12. 12 грудня 2024 року адвокат боржника сформував у системі «Електронний суд» документ із назвою «Додаткові пояснення у справі».

13. 16 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою боржника на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України (суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Боржник мотивував касаційну скаргу так:

14.1. Передбачена у постанові № 168 додаткова винагорода виплачується на період воєнного стану. Вона належить до одноразових видів грошового забезпечення та не включається до переліку видів доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

14.2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної постанови для визначення розміру аліментів, внаслідок чого є неоднакове застосування відповідних норм чинного законодавства.

14.3. За наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25 січня 2023 року № 44 (застосовний із 1 лютого 2023 року) внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 7 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), згідно з якими визначена постановою № 168 додаткова винагорода належить до одноразових видів грошового забезпечення.

14.4. Положення Порядку № 260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 слід застосовувати разом із пунктом 8 постанови № 146, відповідно до якого із військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу на подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).

17. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

18. Додаткові пояснення боржника, які він подав 21 грудня 2024 року, слід залишити без розгляду.

18.1. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

18.2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

18.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що він не визнав необхідним і не надав дозволу боржникові подати додаткові пояснення після спливу строку на подання касаційної скарги. Тому ці пояснення слід залишити без розгляду.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, тим доходом військовослужбовця, який треба враховувати, визначаючи розмір аліментів?

19. Боржник просив визнати протиправними діяння державного виконавця щодо нездійснення перерахунку зі сплати аліментів, зобов`язати його здійснити такий перерахунок і зупинити стягнення на період до вичерпання переплати. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні скарги. Вважали, що державний виконавець правильно включив додаткову винагороду, яка виплачується військовослужбовцю на період дії воєнного стану, до складу доходів боржника, з яких обчислюються аліменти. Боржник у касаційній скарзі стверджував, що вказана виплата не має постійного характеру та є одноразовою, тому її не можна включати до складу доходу для стягнення аліментів. Зауважив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Тому просив судові рішення скасувати й ухвалити нове - про задоволення скарги. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості скарги.

20. У цій справі за змістом вимог скарги боржника спірним є період із 1 липня 2023 року до 30 квітня 2024 року включно. Тому суд застосовує акти законодавства у редакціях, які були чинними у той період.

21. Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

22. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (частина перша статті 195 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

23. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 81 СК України).

24. Відповідно до пункту 1 Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

25. За змістом пункт 8 Переліку у редакції постанови № 1263, чинної з 16 листопада 2022 року, з військовослужбовців Держприкордонслужби утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

26. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначається відповідно до Порядку № 260.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (пункт 2 Розділу І Порядку № 260 у редакції, застосовній із 1 лютого 2023 року).

27. З 22 травня 2024 року набрав чинності наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 30 квітня 2024 року № 275. Згідно з цим наказом пункт 2 Порядку № 260 після абзацу тринадцятого (про щомісячні додаткові види грошового забезпечення) доповнений абзацом чотирнадцятим такого змісту: «винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)».

28. За змістом абзацу другого пункту 1-1 постанови № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 9 серпня 2023 року № 823, що був застосовним у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

29. За змістом абзацу другого пункту 1-1 постанови № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 12 квітня 2024 року № 419, що був застосовним у частині виплати додаткової винагороди з 1 квітня 2024 року, на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

30.1. Згідно з листом в. о. начальника ВДВС Нагорної Катерини від 8 травня 2024 року № 59714 у відділі є ВП № НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа № 617/1550/15-ц від 29 червня 2016 року, яке видав Вовчанський районний суд Харківської області, про стягнення з боржника на користь стягувача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 - у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - 27 серпня 2015 року - до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.2. 29 серпня 2016 року державний виконавець відкрив ВП з виконання вказаного рішення суду.

30.3. 31 січня 2017 року державний виконавець звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію й інші доходи боржника та надіслали військовій частині до виконання (а. с. 11).

30.4. Згідно з архівними відомостями № 1 з січня до грудня 2023 року та з січня до квітня 2024 року, які надав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, з липня 2023 року до квітня 2024 року відрахування та виплати з доходів боржника на користь стягувачки проводили, включно зі щомісячними виплатами додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (а. с. 16-17).

30.5. З липня 2023 року аліменти боржнику нараховували на всі види грошового забезпечення, у тому числі додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану. Це підтверджує довідка військової частини від 8 травня 2024 року про доходи боржника (а. с. 14-15).

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з відмовою судів попередніх інстанцій у задоволенні скарги боржника. За змістом пунктів 1 і 8 Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, зокрема з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру. Тобто Кабінет Міністрів України не відніс зазначену додаткову винагороду до грошового забезпечення, яке не має постійного характеру. Інакше кажучи, така додаткова винагорода є постійною впродовж дії воєнного стану згідно з умовами, визначеними у постанові № 168.

32. На цей висновок не впливає те, що згідно з Порядком № 260 додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, класифікована як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення. Вказівка у його назві на одноразовість не означає, що додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, всупереч Переліку не має постійного характеру. Впродовж дії воєнного стану вона нараховується та виплачується на регулярній основі відповідно до умов, визначених у постанові № 168. За іншої інтерпретації, якщо погодитися з боржником, він би міг отримати додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану, лише один раз (одноразово) за весь цей період.

33. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що військова частина на виконання рішення суду про стягнення з боржника аліментів з липня 2023 року правильно відраховувала та перераховувала їх стягувачці з доходів боржника, включно з його додатковою винагородою, яка виплачується на період воєнного стану.

34. Таким чином, помилковими є твердження боржника у касаційній скарзі про те, що віднесення цієї додаткової винагороди згідно з Порядком № 260 до одноразового виду грошового забезпечення військовослужбовця вказує на неможливість її урахування під час обчислення розміру аліментів. Колегія суддів наголошує, що ця винагорода за змістом пункту 8 Переліку впродовж дії воєнного стану має постійний характер, що підтверджують відомості про щомісячні доходи боржника, які надала військова частина (а. с. 16-17). Тому державний виконавець правильно розрахував розмір аліментів, включивши до бази підрахунку цю винагороду.

35. Безпідставним є аргумент боржника у касаційній скарзі про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок щодо включення додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, до видів грошового забезпечення, що враховуються для визначення розміру аліментів, сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц і від 26 лютого 2025 року у справі № 361/1506/22. Немає жодних підстав вважати, що парламент і уряд, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, могли з будь-яких причин не охопити аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду військовослужбовця на період воєнного стану.

36. З огляду на викладене доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Тому колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги боржника.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

38. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

39. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

40. З огляду на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, її слід залишити без задоволення, а оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

41. Беручи до уваги висновок щодо суті касаційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на боржника.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 30 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко