Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 488/1013/20

провадження № 61-2763св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович,

третя особа - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, третя особа - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання постанови протиправною та її скасування, зобов'язання зняти арешт з рахунка та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О.

В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 04 лютого 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. (ВП № 61158054); зобов'язати приватного виконавця округу Миколаївської області зняти арешт з рахунка № НОМЕР_1 від 22 серпня 2019 року, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ
КБ "ПРИВАТБАНК"), стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 04 вересня 2019 року йому призначено пенсію по інвалідності, яку отримує з особового рахунка № НОМЕР_1, відкритого 22 серпня 2019 року в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

18 лютого 2020 року він не зміг отримати пенсію та дізнався про наявність постанови від 04 лютого 2020 року про накладення приватним виконавцем Баришніковим А. Д. арешту на його кошти як боржника у виконавчому провадженні №
61158054.

Вважаючи це рішення приватного виконавця таким, що суперечить статтям 59, 68, 70 Закону України "Про виконавче провадження", позивач просив відшкодувати 20
000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням.

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Корабельний районний суд м. Миколаєва рішенням від 19 листопада 2020 року позов задовольнив частково. Зобов'язав приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. скасувати накладений постановою від 02 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61158054 арешт на грошові кошти ОСОБА_1, які знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_1, який відкритий 22 серпня 2019 року в АТ КБ "ПРИВАТБАНК". В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Миколаївський апеляційний суд постановою від 27 січня 2021 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2020 року в частині вимог про визнання неправомірним рішення приватного виконавця змінив. Визнав неправомірною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. від 04 лютого 2020 року в частині накладення арешту на пенсійні виплати, які надходять на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" НОМЕР_2. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щообмеження ОСОБА_1 у зв'язку з наявним боргом за кредитними зобов'язаннями щодо отримання пенсії в належному розмірі суперечить положенням статей 48, 59, 70 Закону України "Про виконавче провадження" (за таким видом стягнення розмір відрахувань з пенсії - 20 %,), порушує його права на соціальний захист та права як боржника у виконавчому провадженні, оскільки чинність арешту пенсійних коштів після вирахування сум заборгованості за виконавчим документом позбавляє джерел до існування, а тому дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною 2 статті 451, статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" для ухвалення рішення на користь позивача.

Разом з тим висновки суду є суперечливими, оскільки в мотивувальній частині рішення зазначено про задоволення вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 04 лютого 2020 року, а в резолютивні частині зобов'язано приватного виконавця самого скасувати постанову, та ще й від 02 лютого 2020 року.

Крім того, з наданих сторонами документів відомо, що пенсійні виплати надходять на картку позивача НОМЕР_3, угода від 23 березня 2016 року № SAMDNWFC00024685072, рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 18 лютого 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та постановлена з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодуванні моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У справі, яка переглядається, суд установив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. перебуває виконавчий лист у справі № 6-5206/2011, який 01 грудня 2011 року за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" був виданий Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 554 495,50 грн заборгованості, 5 944,95 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи в третейському суді.

04 лютого 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А. Д. на підставі вказаного виконавчого листа відкрив виконавче провадження № 61158054 та виніс постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, а також про арешт коштів боржника на рахунках, в тому числі в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Звернувшись до суду із позовом до приватного виконавця Баришнікова А. Д., позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 04 лютого 2020 року, винесену приватним виконавцем Баришнікова А.

Д. (ВП № 61158054); зобов'язати приватного виконавця округу Миколаївської області зняти арешт з рахунка № НОМЕР_1 від 22 серпня 2019 року, відкритого у АТ
КБ "ПРИВАТБАНК", стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов

висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

3. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки закон у цьому випадку передбачає інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті, не врахувавши того, що з метою забезпечення виконання рішення суду арешт накладено на кошти ОСОБА_2, який є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженню, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), в постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св21).

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Ураховуючи необхідність врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Баришнікова А. Д. про арешт коштів боржника від 04 лютого 2020 року; зобов'язання приватного виконавця Баришнікова А. Д. зняти арешт з рахунку відкритому в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 22 серпня 2019 року № 143150004598 - скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити.

Керуючись статтями 255, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2021 року провадження в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Баришнікова А. Д. про арешт коштів боржника від 04 лютого 2020 року; зобов'язання приватного виконавця Баришнікова А. Д. зняти арешт з рахунка відкритому в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 22 серпня 2019 року № 143150004598.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, третя особа - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання постанови протиправною та її скасування, зобов'язання зняти арешт з рахунка, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов