Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 11.11.2018 року у справі №136/531/15 Постанова КЦС ВП від 11.11.2018 року у справі №136...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.11.2018 року у справі №136/531/15

Державний герб України

Постанова

Іменем України

06 листопада 2018 року

м. Київ

справа №136/531/15

провадження № 61-17747 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року у складі головуючого судді Кривенка Д. Т. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року у складі суддів: Матківської М. В., Луценка В. В. Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі - ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія») страхове відшкодування у сумі 392 798,00 грн, посилаючись на невиплату йому відповідачем страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку через викрадення сільськогосподарських культур.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 70632, 96 грн невиплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції. В іншій частині позову відмолено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14 квітня 2016 року Апеляційним судом Вінницької області ухвалено рішення, яким рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року скасовано, і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

04 липня 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області віл 14 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами позивач зазначив ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року, якою скасовано рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2016 року, а рішення Липовецького районного суду від 30 листопада 2015 року залишено в силі. Скасоване рішення апеляційного суду стало підставою для ухвалення рішення, яке позивач просить переглянути.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року скасовано рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами; рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Судовий збір у сумі 3 654,00 грн компенсовано за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року в частині відмови в позові скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з відповідача на його користь невиплачене страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в сумі 322166,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Задовольняючи заяву позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для ухвалення рішення суду від 14 квітня 2016 року стало рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2016 року, яким визнано недійсним договір комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур, укладений 01 липня 2014 року між ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ОСОБА_5 і яке в було скасовано ухвалою суду касаційної інстанції. Суд виходив з того, що оскільки між рішеннями існує матеріально-правовий зв'язок і факти, встановлені в цій справі, мають значення для справи, яка є предметом перегляду, це визнається нововиявленою обставиною. З урахуванням встановленої нововиявленої обставини, а саме того, що договір комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур є чинним, суд, установивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів доведеність обставини настання страхової події, передбаченої цим договором, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

У липні 2017 року ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» звернулось до суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню як такі, що ухвалені на підставі припущення, оскільки, на думку заявника, лише факт звернення особи до правоохоронних органів не є доказом вчинення злочину, а будь-яких інших доказів факту викрадення урожаю позивачем не надано. Крім того, всупереч положенням чинного законодавства та умов договору судом не було встановлено розміру реальних (прямих) збитків, яких зазнав страхувальник. Зокрема, такі збитки є недоведеними через те, що страхувальник не надав йому копій документів про понесення витрат на передпосівну підготовку ґрунту, на посів, на післяпосівний обробіток тощо.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

29 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в якій позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення спору та прийняли законні та обґрунтовані рішення.

19 квітня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 має у користуванні дві земельні ділянки площею 28,6154 га і 12,0000 га, що знаходяться на території Іванківської сільської ради Липовецького району (за межами населеного пункту) і на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), на підставі договорів оренди землі № 244 від 31 грудня 2013 року і № 46 від 29 січня 2014 року.

01 липня 2014 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_4 укладено договір комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з ризиком отримання збитків у результаті недосягнення запланованого (погодженого) рівня урожайності сільськогосподарських культур, а саме - соняшника, на земельній ділянці площею 12 га та кукурудзи, на земельній ділянці площею 28,6154 га (пункт 1.1 договору страхування).

Згідно з пунктом 2.1 договору страхування страховими ризиками за цим договором є ризики отримання матеріальних збитків страхувальником у результаті недосягнення запланованого (погодженого) рівня урожайності застрахованих сільськогосподарських культур внаслідок наступних випадків (страхових): пожежі (у тому числі в результаті удару блискавки), крім лісових пожеж; посухи; протиправних дій осіб.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цього договору страхувальник має право на отримання страхового відшкодування відповідно до умов цього договору.

При настанні надзвичайних подій, що зазначені у пункті 2.1 цього договору, страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше ніж протягом двох робочих днів (не враховуючи вихідних та святкових днів) повідомити про це страховика будь-якими засобами зв'язку, з наступним письмовим підтвердженням на протязі трьох робочих днів. Вжити заходів щодо отримання усіх необхідних документів, передбачених цим договором, на підставі яких страховик зможе прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та визначити розмір збитків. Після повідомлення про надзвичайні події, передбачені пунктом 2.1 цього договору, страховик при участі страхувальника, а при необхідності й інших осіб (спеціалістів, представників державних органів, тощо) проводить дослідження стану застрахованих сільськогосподарських культур та складає акт, де робляться попередні висновки про пошкодження чи загибель застрахованих сільськогосподарських культур, відсоток їх загибелі чи пошкодження (пункти 6.1 - 6.3 договору).

Порядок визначення розміру та виплати страхового відшкодування передбачений пунктом 7 договору страхування.

Зокрема пунктами 7.6 та 7.7 договору встановлено, що сума страхового відшкодування виплачується страхувальнику в розмірі отриманих ним збитків, визначених у відповідності до цього договору, з урахуванням безумовної франшизи. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом 10 днів з моменту отримання усіх необхідних документів, що підтверджують розмір збитків, але не пізніше 30 календарних днів з моменту закінчення збору урожаю застрахованої сільськогосподарської культури. В цей же строк страхувальнику надсилається рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, де зазначаються причини такої відмови.

Статтею 989 ЦК України визначені обов'язки страхувальника, одним із яких є обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (частина 1 пункт 5).

У статті 991 ЦК України визначені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, це: у випадку несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (частина перша пункт 5 статті 991 ЦК України).

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 ЦК України).

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (частина третя статті 991 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Отже, для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

У пункті 10.3 договору комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур сторони обумовили, що за всіма умовами, що не відображені у цьому договорі, сторони керуються Законом України «Про страхування», а також «Особливими умовами добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та їх врожаю від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 21 вересня 2007 року № 6/СГ/07 і Особливими умовами добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та їх врожаю від 21 вересня 2007 року № 6-1/СГ/07, розробленими ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія».

17 вересня 2014 року, 09 грудня 2014 року ОСОБА_4 повідомив ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» про настання страхового випадку, а саме: про таємне викрадення урожаю соняшника та кукурудзи із земельних ділянок, що перебувають у нього в оренді.

З відповідними заявами позивач звернувся й до Липовецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, триває розслідування кримінального провадження.

Ці повідомлення були долучені до кримінального провадження № 12014020200000249, відомості про яке слідчим відділенням Липовецького районного відділу Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На сьогодні досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, що вбачається із наданої Липовецьким відділенням поліції Немирівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області відповіді за № 3404/229/2017 від 06 червня 2017 року.

Таким чином, доводи ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», що рішення судів ґрунтуються на припущеннях і не можна вважати доведеним факт настання страхового випадку, є неприйнятними для суду, оскільки такі доводи зводяться лише до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів та до незгоди із судовим рішенням.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не установили розмір збитків є необґрунтованими, оскільки зводиться до незгоди із судовим рішенням.

Відповідно до статі 22 ЦПК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до підпункту 7.5.1 договору комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком на підставі документів, які надаються страхувальником - інші документи на вимогу Страховика, що стосуються страхового випадку, причин та обставин його настання.

Запитувані відповідачем документи (про понесення витрат на передпосівну підготовку ґрунту, на посів, на післяпосівний обробітоктощо) не стосувались безпосередньо страхового випадку, причин та обставин його настання, та не впливали на розрахунок збитків, а тому відповідач не вправі був їх вимагати, а у позивача відсутній обов'язок їх надавати.

Крім того, відповідно до положень ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Наданий позивачем розрахунок збитків здійснений з урахуванням 20% франшизи, як передбачено договором, та перевірений судом.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем доведено неправильність зроблених позивачем розрахунків збитків, зокрема у матеріалах справи відсутній запропонований відповідачем розрахунок збитків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року зупинено виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження, виконання судових рішень за результатами їх перегляду підлягають поновленню відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г.І. Усик

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати