Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 417/7171/19

провадження № 61-20250св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого залишились спадщина у вигляді земельної ділянки, розміром 55 148 кв. м, розташована в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_1), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027, та земельної ділянки, розміром 7 808 кв. м, розташована в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_2), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027.

19 червня 2018 року він звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте отримав відмову через пропуск шестимісячного строку.

Раніше він вже звертався з аналогічним позовом, але рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року йому відмовлено, оскільки позов заявлений до неналежного відповідача.

Як на підставу поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилався на хворобу, яка завадила йому вчасно звернутись до нотаріуса.

Вважаючи, що вказана обставина є поважною причиною пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено існування поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3. При цьому юридична необізнаність позивача, яка була підставою для його звернення до суду з позовом до Марківської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не може бути поважною причиною для поновлення ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року скасовано та провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не розглянув заявлену позивачем підставу для звернення до суду (хвороба ОСОБА_1), натомість розглянув підставу (юридична необізнаність ОСОБА_1), яка вже була предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено рішення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині закриття провадження по справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, оскільки позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Враховуючи, що відповідач у справі № 417/5882/18 та справі, яка переглядається, є різним, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є передчасним.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що враховуючи рішення Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є законним.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав заперечення на відзив, у якому повторно вказував на те, що закриття провадження у справі порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди звернутись до суду. Надання додаткового строку має розглядатись як виключний порядок поновлення його прав як спадкоємця, який не мав можливості своєчасно прийняти спадщину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 417/7171/19 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який був батьком позивача.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, розміром 55 148 кв. м, розташована в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_1), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027, та земельної ділянки, розміром 7 808 кв. м, розташована в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_2), кадастровий номер undefined.

19 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Марківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3.

Постановою державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори від 19 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що спадкоємець до нотаріальної контори не звернувся на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та на день смерті із спадкодавцем не проживав.

За інформацією, наданою апеляційному суду Луганської області Марківською державною нотаріальною конторою, 21 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та 17 вересня 2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Марківської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 пропущений з поважних причин, оскільки з 19 грудня 2017 року по 18 червня 2018 року перебував на лікуванні у лікаря-психіатра.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки Марківська селищна рада не є належним відповідачем у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що суд першої інстанції при повторному судовому розгляді не розглянув поважність такої причини пропуску строку на прийняття спадщини, як хвороба позивача, а розглянув поважність пропуску строку з причини, яка не була визначена в позові - юридичну необізнаність позивача. При цьому зазначив, що вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянутий і остаточно вирішений по суті. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У справі, що переглядається, та цивільній справі № 417/7171/19, предметом позову є визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, ОСОБА_1 в обох цивільних справах посилався на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 пропущений з поважних причин, оскільки з 19 грудня 2017 року по 18 червня 2018 року перебував на лікуванні у лікаря-психіатра.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що сторони у цивільній справі № 417/7171/19 та цивільній справі № 486/634/16-ц є різними, оскільки відповідачем у цивільній справі № 417/7171/19 є Марківська селищна рада, а відповідачем у справі, що переглядається є ОСОБА_2, що не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. При цьому підставою для ухвалення Марківським районним судом Луганської області рішення від 18 грудня 2018 року було те, що спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2, а тому Марківська селищна рада є неналежним відповідачем у справі.

За викладених обставин, апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року не може вважатись законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов