Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №0417/16321/2012

Постанова

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 0417/16321/2012

провадження № 61 - 36293св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 122 770,57 грн та судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2005 року між ним та ОСОБА_4. укладено кредитний договір № МІ-235-05, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 80 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24,00% на рік з кінцевим терміном повернення 12 грудня 2008 року. У забезпечення виконання вказаного зобов'язання між ПАТ «А-Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки. Відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 16 листопада 2012 року становить 122 770,57 грн, що складається з: 20 318,00 грн - заборгованість за кредитом, 51 109,78 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 51 342,79 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором. Крім того, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2009 року з відповідачів стягнуто кредитну заборгованість та договір розірвано.

28 липня 2017 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів є незаконними, необґрунтованими та такими, що були винесені внаслідок неповного з'ясування обставин, які мали значення для справи.

Зокрема, суди не взяли до уваги, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2009 року кредитна заборгованість була стягнута з відповідачів станом на 07 травня 2008 року. Зазначене рішення набрало законної сили 30 березня 2009 року, тому кредитна заборгованість підлягає стягненню станом на 30 березня 2009 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 12 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № МІ-235-05, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 80 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24,00 % на рік з кінцевим терміном повернення 12 грудня 2008 року.

Зобов'язання за кредитним договором були забезпечені шляхом укладання договорів поруки: з ОСОБА_5 - 13 грудня 2005 року № МІ-235/01-05, з ОСОБА_6 - 13 грудня 2005 року № МІ-235/02-05, згідно яких поручителі поручились кожен окремо за виконання боржником всіх кредитних зобов'язань.

20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки № 167, згідно з яким останній поручився за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № МІ-235-05 від 12 грудня 2005 року у розмірі 49 485,07 грн, судові витрати у справі, а також розірвано цей кредитний договір, рішення суду набрало чинності 30 березня 2009 року.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що ця заборгованість розрахована з дати отримання кредиту до 16 листопада 2012 року, але без врахування рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2009 року, яким, вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 07 травня 2008 року та кредитний договір розірвано.

У роз'ясненнях, викладених у пункті 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розглядів цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, касаційний суд зазначив, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Такі підстави зокрема зазначені у статтях 599 - 601 604 - 609 ЦК України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

Ураховуючи наведене, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості, яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Разом з цим ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог про стягнення виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, не заявляв.

За таких обставин доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик