Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №481/524/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 481/524/17

провадження № 61-1601св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),

учасники справи:

заявник - Софіївська сільська рада Новобузького району Миколаївської області,

заінтересовані особи: Новобузька державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року у складі судді Ціпивко І. І. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Крамаренко Т. В., Лисенка П. П., у справі за заявою Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, заінтересовані особи: Новобузька державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Софіївська сільська рада Новобузького району Миколаївської області звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Новобузька державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Улянівка Новобузького району Миколаївської області помер ОСОБА_2 На підставі державного акта на право власності від 08 квітня 2004 року померлий був власником земельної ділянки загальною площею 6,58 га, що складається із двох земельних ділянок: площею 2,02 га та площею 4,56 га, в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

За життя ОСОБА_2 09 квітня 2004 року склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження щодо належного йому права на земельну частку (пай) у землі колективної власності - КПСП «Улянівка» Новобузького району Миколаївської області розміром 8 умовних кадастрових гектарів на користь ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

За даними нотаріальної контори спадкоємці за законом або за заповітом до органів нотаріату не зверталися, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. З огляду на зазначені обставини, Софіївська сільська рада Новобузького району Миколаївської області просила визнати спадщину відумерлою, визнати право на вказану земельну ділянку та передати її у власність територіальної громади з підстав, передбачених статтею 1277 ЦК України.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року заяву Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_2, у вигляді земельної ділянки площею 6,58 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що складається із земельної ділянки площею 2,02 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 4,56 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованих у межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Передано у власність територіальної громади Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області земельні ділянки: площею 2,02 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 4,56 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані у межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців спадщину не прийняв, а тому наявні правові підставі для визнання зазначеної спадщини відумерлою та передачі територіальній громаді.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що з часу відкриття спадщини ніхто із спадкоємців до органів нотаріату з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не звертався, а тому Софіївська сільська рада Новобузького району Миколаївської області як орган місцевого самоврядування правомірно звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що заповіт від 09 квітня 2004 року не скасовано, він є чинним на цей час. ОСОБА_3 у зв'язку із тяжким станом здоров'я не встиг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважає, що після смерті ОСОБА_3 до неї перейшло право спадкоємця за заповітом від 09 квітня 2004 року відповідно до вимог статті 1276 ЦК України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 лютого 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Новобузького районного суду Миколаївської області зазначену справу.

29 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до державного акта від 08 квітня 2004 року серії НОМЕР_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 6,58 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що складалася із земельної ділянки площею 2,02 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 4,56 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована у межах Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

09 квітня 2004 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до змісту якого на випадок його смерті належне йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КПСП «Улянівка» Новобузького району Миколаївської області, площею 8,0 умовних кадастрових гектарів, заповів ОСОБА_3 Зазначений заповіт посвідчений секретарем виконкому Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер в с. Улянівка Новобузького району Миколаївської області.

На час смерті ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1

За відомостями Державної нотаріальної контори Новобузького району Миколаївської області після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.

Особа, на користь якої було складено заповіт, - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Частинами першою, другою та третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про прийняття спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частини перша та друга статті 1221 ЦК України).

Відповідно до статті 278 ЦПК України 2004 року суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд розглядає справи про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження.

Відповідно до абзацу другого пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вимоги статей 209, 215 та 218 ЦПК України щодо порядку ухвалення рішення суду, його змісту, а також проголошення рішення суду як єдиної процесуальної форми вирішення справи є обов'язковими для позовного та окремого провадження.

Згідно із частиною шостою статті 235 ЦПК України 2004 року та роз'яснень Верховного Суду України в абзаці третьому частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (така сама позиція міститься і в частині шостій статті 294 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що існує заповіт на ім'я ОСОБА_3, повно та всебічно обставини справи не дослідив, не перевірив надані учасниками справи докази щодо належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку та помилково вважав, що у цій справі відсутній спір про право.

Частиною першої статті 415 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 294 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року скасувати.

Заяву Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, заінтересовані особи: Новобузька державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В. Черняк