Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.12.2018 року у справі №2-5775/10

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-5775/10

провадження № 61-17726св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року складі судді Лисенко Л. І. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_4 19 жовтня 2006 року отримав кредит у розмірі 60 000 доларів США, 06 грудня 2006 року - 40 000 доларів США та 13 липня 2007 року отримав 75 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори застави та іпотеки.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 24 червня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 174 288,82 доларів США, що складає 1 378 589,71 грн, яка складається з: 149 710 доларів США - заборгованість за кредитом, 21 004 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 574,81 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно, а також передати в заклад банку шляхом вилучення у відповідачів належне їм на праві власності заставлене майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно та виселити з нього відповідачів зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним додатку № 4 від 18 травня 2009 року до кредитного договору від 18 жовтня 2006 року та розірвання вказаного кредитного договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ ПриватБанк» заборгованість у розмірі 174 288,82 доларів США, що складає 1 378 589,71 грн, за кредитним договором № 142.1644 від 18 жовтня 2006 року.

Розірвано кредитний договір № 142.1644 від 18 жовтня 2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4

Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» вищезазначене рухоме майно шляхом вилучення у відповідачів належного їм заставного майна: автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: 609D, рік випуску: 1990, тип ТЗ: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, холодильник: VESTFROST F2347Msteel, №20054354788 2006 року випуску, витяжка Технополіс-1 PURAMID T600, №GB/T17713-1999, 2006 року випуску, вбудована духова шафа FB 51(іх) №507285060-03336790200, 2006 року випуску, яке належить на праві власності ОСОБА_5; автомобіль DAIMLER-BENZ, модель: 207, рік випуску: 1989, тип ТЗ: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, який належить на праві на праві власності ОСОБА_4

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 142.1644 від 18 жовтня 2006 року в розмірі 174 288,82 доларів США, що складає 1 378 589,71 грн, з яких 149 710,01 долара США - заборгованість за кредитом, 21 004 долара США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 574,81 долара США - заборгованість по пені, звернуто стягнення на предмет застави:

холодильник VESTFROST F 234Msteel, № 20054354788, 2006 pоку випуску, витяжка Технополіс-1 PURAMID T600, № GB/T17713-1999, 2006 року випуску, вбудована духова шафа FB51 (іх) № 507285060-03336790200, 2006 року випуску, а також автомобіль MERCEDES-BENZ, модель: 609D, рік випуску: 1990, тип ТЗ: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного майна ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль DAIMLER-BENZ, модель: 207. випуску: 1989, тип ТЗ: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстрації номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу збереженням предмету застави в ПАТ КБ «ПриватБанк» на період до його реалізації;

- звернуто стягнення на житловий будинок, зазначений літерою А, загальною площею кв.м, житлова прибудова, що зазначена літерою А1, житловою площею 7,5 кв.м, житловий будинок, зазначений літерою О, загальною площею 177,00 кв.м, сарай, зазначений літерою Р, гараж, зазначений літерою ПІ, 12,1,5 - паркан, 13 - ворота, 14 - хвіртка, І, ІІ - замощення погріб з шийкою, зазначений літерами пг, 2-водогін, 11-яма вигрібна та земельну ділянку загальною площею 870 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № 142.1644/1 від 18 жовтня 2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, що зареєстровані і проживають у будинку розташованому за адресою: м. АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Запоріжжя.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору виникла заборгованість, яку слід стягнути у солідарному порядку з боржника та поручителя, звернути стягнення на предмети застави та іпотеки та розірвати вказаний кредитний договір.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2016 року закрито провадження по зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 у зв'язку із відмовою позивача від позову під час судового розгляду справи у 2010 році.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції в частині передачі в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернення стягнення на вищезазначене рухоме майно, звернення стягнення на предмети застави, іпотеки та виселення відповідачів та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції в порушення вимог закону одночасно звернув стягнення на предмет застави та іпотеки та стягнув суму заборгованості за кредитним договором, допустивши таким чином подвійне стягнення.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині розірвання кредитного договору, вийшов за межі позовних вимог, оскільки такої вимоги позивач не пред'являв.

Оскільки касаційна скарга містить доводи лише щодо вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору, тому судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаються судом касаційної інстанції в цій частині.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про розірвання спірного кредитного договору не відповідають.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_4 19 жовтня 2006 року отримав кредит у розмірі 60 000 доларів США, 06 грудня 2006 року - 40 000 доларів США та 13 липня 2007 року отримав 75 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори застави та іпотеки.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 24 червня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 174 288,82 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідачів солідарно, а також передати в заклад банку шляхом вилучення у відповідачів належне їм на праві власності заставлене майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмети застави та іпотеки, та виселити відповідачів із іпотечного житла зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Позовна заява не містить вимог про розірвання кредитного договору та посилання на обставини, які обґрунтовують таку вимогу.

В матеріалах справи відсутні дані, що банк під час розгляду справи в суді першої інстанції у письмовій формі заявляв таку вимогу як розірвання кредитного договору, укладеного між сторонами 18 жовтня 2006 року.

Разом із тим, розглядаючи вказану цивільну справу та вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вийшов за межі позовних вимог та вирішив вимогу про розірвання кредитного договору № 142.1644 від 18 жовтня 2006 року, яку позивач не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із положеннями статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Зміна підстав або предмет позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Отже, усною заявою це процесуальне право не може бути реалізоване і така заява не породжує правових наслідків. Проте, якщо позивач бажає змінити підстави або предмет позову, він може клопотати про оголошення перерви в судовому засідання для надання йому можливості скласти відповідну заяву. Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог - це зміна позивачем ціни первісно заявлених вимог.

Матеріали справи не містять письмової заяви позивача про зміну підстав або предмету позову чи збільшення позовних вимог, а також відповідного судового рішення, яким це питання вирішувалося, а з журналу судового засідання не вбачається, що суд розглядав саме таке клопотання позивача.

За таких обставин та з врахуванням того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечував пред'явлення ним позовної вимоги про розірвання кредитного договору, подання до суду заяви про зміну чи збільшення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про розірвання спірного кредитного договору, безпідставно вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням принципів диспозитивності і змагальності процесу (статті 10, 11 ЦПК України 2004 року).

Встановлені ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2016 року обставини збільшення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в усному порядку не підтверджені матеріалами справи, оскільки згідно із актом цього ж суду від 25 жовтня 2010 року при розгляді цієї справи відбувся збій у роботі комплексу технічної фіксації «Камертон», в результаті чого виникла неможливість запису судового засідання та його перезапису на компакт-диск.

Крім того, усна форма збільшення позовних вимог суперечить системному тлумаченню частини другої статті 31 та частини першої статті 119 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких зміна підстав або предмет позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви, збільшення позовних вимог оплачується судовим збором.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору від 18 жовтня 2006 року не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до вимог статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 400, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року скасувати в частині вирішення позовної заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору № 142.1644 від 18 жовтня 2006 року.

В решті рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта