Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2018 року у справі №2-3527/2010

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-3527/2010

провадження № 61-5974зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Пророка В. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Євтушенко О. І., Євграфової Є. П., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 68/П/79/2008-840 (далі - кредитний договір), згідно з яким банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності 131 629,88 доларів США зі сплатою 14,59 % річних на строк - до 12 серпня 2023 року.

З метою забезпечення виконання боржником умов кредитного договору 05 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 68/П/79/2008-840 (далі договір поруки), за умовами якого ОСОБА_2 поручився у повному обсязі відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником кредитних зобов'язань станом на 17 червня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 143 920,30 доларів США, що еквівалентно 1 095 434 грн 97 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 129 629,88 доларів США, що еквівалентно 986 664 грн 87 коп., простроченої заборгованості за процентами - 13 159,87 доларів США, що еквіваленто 100 165 грн 03 коп., та пені за прострочення сплати кредиту і процентів - 1 130,55 доларів США, що еквівалентно 8 650 грн 07 коп.

У липні 2009 року ПАТ «КБ «Надра» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, які відповідачами не виконані.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року у складі судді Гулька Б. І. позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 143 920,30 доларів США, що становить 1 095 434 грн 97 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Головачова Я. В., Пікуль А. А., апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку боржник частково погашав. Доводи апеляційної скарги про виконання боржником умов кредитного договору у повному обсязі та відсутність кредитної заборгованості не підтверджено відповідними доказами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення боржником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, у зв'язку із чим ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10травня 2017 року, у якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Підставою для перегляду вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неоднакове застосування судами норм частини четвертої статті 559 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застування судом касаційної інстанції норм матеріального права ОСОБА_2 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року, 30 серпня 2017 року та 27 вересня 2017 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 27 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва матеріали вказаної цивільної справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У березні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 липня 2018 року цивільну справу призначено до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на споживчі цілі на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 131 629,88 доларів США зі сплатою 14,59 % річних на строк - до 12 серпня 2023 року.

05 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 143 920,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 095 434 грн 97 коп.

З метою забезпечення виконання боржником умов кредитного договору 05 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 поручився у повному обсязі відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов'язань станом на 17 червня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 143 920,30 доларів США, що еквівалентно 1 095 434 грн 97 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 129 629,88 доларів США, що еквівалентно 986 664 грн 87 коп., простроченої заборгованості за процентами - 13 159,87 доларів США, що еквівалентно 100 165 грн 03 коп., та пені за прострочення сплати кредиту і процентів - 1 130,55 доларів США, що еквівалентно 8 650 грн 07 коп.

У липні 2009 року ПАТ «КБ «Надра» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, які відповідачами не виконані.

У серпні 2009 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року передбачено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року у справі № 398/4472/15-ц та ухвала цього ж суду від 30 серпня 2017 року у справі № 753/11612/15-ц, на які посилається заявник, не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд. Тобто спір по суті не вирішений.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 19 липня 2017 року у справі № 335/11787/14-ц касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині вимог банку до поручителя ОСОБА_5, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанції про те, що між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на строк до 27 лютого 2011 року, проте з позовом до боржника та поручителя банк звернувся лише у жовтні 2014 року, тобто позивач пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, у зв'язку із чим суди дійшли висновку про припинення поруки та відмовили у позові банку в цій частині.

Разом з тим з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року, яку просить переглянути ОСОБА_2, вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору, строк виконання якого визначений його умовами - 12 серпня 2023 року. Тобто, банк пред'явив вимоги до боржника та поручителя до закінчення строку дії кредитного договору. Тому фактичні обставини у цій справі не є тотожними обставинам справи, рішення у якій просить переглянути заявник.

Таким чином, наведені судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки, встановивши порушення боржником умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, суд, застосувавши норми статті 554 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення на користь банку заборгованості з боржника та поручителя. Разом із тим у справі № 335/11787/14-ц банк пред'явив вимоги до поручителя після закінчення дії кредитного договору та з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Отже, порівняння наданих судових рішень з оскаржуваними судовими рішеннями судів не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на зазначене обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 360?5 ЦПК України 2004 року у задоволенні заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України 2004 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: В. В. Пророк

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю.В.Черняк