Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №200/8199/19
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №200/8199/19

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 200/8199/19

провадження № 61-11722св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2009 року акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ300/159/2007, на підставі якого останній було надано кредит у розмірі 20 635,00 доларів США на придбання нерухомого майна строком до 28 липня 2017 року.

Також 02 серпня 2007 року було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ300/160/2007 з ОСОБА_1 , на підставі якого їй було надано кредит у розмірі 134 365,00 доларів США на споживчі цілі строком до 30 липня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаними вище кредитними договорами між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SМЕ300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та договір поруки № SR-SМЕ300/160/2007 від 02 серпня 2007 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань станом на 06 жовтня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ300/159/2007 від 02 серпня 2007 року в розмірі 21 412,36 доларів США (заборгованість за тілом кредиту - 17 539,72 доларів США, заборгованість по відсоткам - 1 699,64 доларів США, пеня - 2 173,00 доларів США) та за кредитним договором № СМ-SМЕ300/160/2007 від 02 серпня 2007 року в розмірі 127 577,70 доларів США (сума заборгованості по кредиту - 104 723,71 доларів США, заборгованість за відсотками - 7 595,86 доларів США, пеня - 15 258,13 доларів США).

Враховуючи наведене банк просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів вказану вище заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 148 990,06 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить 1 193 410,38 грн; стягнути з відповідачів 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 вересня 2019 року про виправлення описки, позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SЕ300/159/2007 та № СМ-SМЕ300/160/2007 від 02 серпня .2007 року в сумі 1 182 638,30 грн, на повернення судових витрат - 1 820,00 грн, а всього 1 184 458,30 грн.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконання позичальником своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «ОТП Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № CM-SME300/159/2007 станом на 06 жовтня 2009 року у загальному розмірі 20 651,04 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 17 539,72 доларів США, відсотків за користування кредитом у розмірі 1 113,28 доларів США та пені у сумі 1 998,04 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № CM-SME300/159/2007 станом на 06 жовтня 2009 року у загальному розмірі 761,32 доларів США, яка складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 586,36 доларів США та пені у сумі 174,96 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № CM-SME300/160/2007 станом на 06 жовтня 2009 року у загальному розмірі 125 261,41 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 104 723,71 доларів США, відсотків за користування кредитом у розмірі 6 677,12 доларів США та пені у сумі 13 860,58 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № CM-SME300/160/2007 станом на 06 жовтня 2009 року у загальному розмірі 2 316,29 доларів США, яка складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 918,74 доларів США та пені у сумі 1 397,55 доларів США.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що у зв`язку із зміною строку виконання зобов`язань за кредитними договорами з поручителя підлягає стягненню заборгованість солідарно з позичальником в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 559 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що заборгованість, яка визначена поза межами шестимісячного строку, підлягає стягненню лише з позичальника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, провадження № 14-37цс20, від 12 січня 2022 року у справі № 953/2295/20, провадження № 61-16081св21, від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18, від 31 березня 2020 року у справі № 826/26222/15, провадження № К/9901/29427/18, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, провадження № 61-47902св18, від 28 квітня 2021 року у справі № 309/2630/15-ц, провадження № 61-3970св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень та протиправно стягнув на користь позивача заборгованість в іноземній валюті, а саме у доларах США, проте вимоги щодо стягнення боргу повинні бути задоволені в гривневому еквіваленті.

При цьому апеляційним судом не враховано ухвали місцевого суду від 16 квітня 2013 року, якою було замінено стягувача з АТ «ОТП Факторинг» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Переглядаючи справу апеляційний суд стягнув заборгованість на користь АТ «ОТП Банк», а не його правонаступника. Таким чином, суд поклав на відповідачів обов`язок з виплати подвійного боргу на корить вищевказаних юридичних осіб.

Зазначає, що в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем були проведені виконавчі дії з виконання рішення місцевого суду від 24 листопада 2010 року. Під час виконавчого провадження було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) - нежитлових приміщень. Отже, на час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду сума боргу була значно менша та повинна була бути стягнута в розмірі невиконаних зобов`язань.

Разом із тим, судом була стягнута сума у розмірі 148 990,06 доларів США, тобто сума, вказана позивачем під час подання позовної заяви.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити касаційну скаргу та направити справу на новий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SME300/159/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 20 635,00 доларів США із плаваючою процентною ставкою за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 28 липня 2017 року, що також підтверджується копією валютного меморіального ордеру № 96 від 02 серпня 2007 року.

Додатком № 1 до кредитного договору № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року погоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків, яким погашення кредиту визначено щомісячними платежами з останнім платежем не пізніше 28 липня 2017 року

З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року того ж дня між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SME300/159/2007, згідно з пунктами 1.1 - 1.2 якого поручитель взяв на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її боргових зобов`язань перед кредитором за вказаним кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань

Відповідно до пункту 4.1. договору поруки № SR-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року цей договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.

02 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SME300/160/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 134 365,00 доларів США із плаваючою процентною ставкою за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 30 липня 2014 року, що також підтверджується копією валютного меморіального ордеру № 95 від 02 серпня 2007 року

У пункті 4.1.1 кредитного договору встановлено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Додатком № 1 до кредитного договору № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року погоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків, яким погашення кредиту визначено щомісячними платежами з останнім платежем не пізніше 30 липня 2014 року.

Для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SME300/160/2007, згідно з пунктами 1.1 - 1.2 якого поручитель взяв на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її боргових зобов`язань перед кредитором за вказаним кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань

Відповідно до пункту 4.1. договору поруки №SR-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року цей договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.

30 квітня 2009 року АТ «ОТП Банк» направило позичальниці ОСОБА_1 досудові вимоги від 22 квітня 2009 року за кредитними договорами № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року, в яких банк вимагав дострокового виконання зобов`язань за вказаними договорами в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з дати одержання цієї вимоги, що підтверджується копіями досудових вимог та копіями опису вкладення в цінний лист.

Також АТ «ОТП Банк» 30 квітня 2009 року направило досудові вимоги від 22 квітня 2009 року за кредитними договорами № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року поручителю ОСОБА_2 , у яких банк на підставі договорів поруки пропонував поручителю достроково виконати боргові зобов`язання боржника за вказаними договорами в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, що підтверджується копіями досудових вимог та копіями опису вкладення в цінний лист.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Згідно пункту 3.1 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.

Відповідно до змісту статті 1 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року відступлення права на кредитний портфель передбачає відступлення права вимоги кредитора до боржників та їх поручителів.

За умовами вказаного вище договору ПАТ «ОТП Банк» відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги, в тому числі, за кредитними договорами № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року, що підтверджується витягом з додатку № 1.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2013 року замінено стягувача з ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, в якій підтримала правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц.

Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 02 серпня 2007 року було укладено договора поруки № SR-SME300/159/2007 та № SR-SME300/160/2007.

Відповідно до умов вказаних договорів поруки вони діють до повного виконання боргових зобов`язань за кредитними договорами.

30 квітня 2009 року АТ «ОТП Банк» направило позичальниці ОСОБА_1 досудові вимоги від 22 квітня 2009 року за кредитними договорами № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року, в яких банк вимагав дострокового виконання зобов`язань за вказаними договорами в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з дати одержання цієї вимоги, що підтверджується копіями досудових вимог та копіями опису вкладення в цінний лист.

Також АТ «ОТП Банк» 30 квітня 2009 року направило досудові вимоги від 22 квітня 2009 року за кредитними договорами № СМ-SME300/159/2007 від 02 серпня 2007 року та № СМ-SME300/160/2007 від 02 серпня 2007 року поручителю ОСОБА_2 , у яких банк на підставі договорів поруки пропонував поручителю достроково виконати боргові зобов`язання боржника за вказаними договорами в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, що підтверджується копіями досудових вимог та копіями опису вкладення в цінний лист.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц зазначено про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, направивши до позичальника та поручителя вимоги про дострокове стягнення заборгованості, позивач змінив строк кредитування, у зв`язку з чим втратив право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку.

Таким чином, враховуючи положення статті 559 ЦК України та зміну позивачем строку кредитування, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заборгованість підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителя в межах шестимісячного строку, а поза межами вказаного строку - з позичальника.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, підтверджується наданим банком розрахунком, який не спростовано відповідачами під час розгляду справи.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що припинення поруки не є тотожним з припиненням договору поруки, оскільки порукою забезпечується певні зобов`язання, які за кредитним договором визначаються у тому числі також щомісячними платежами, а тому припинення поруки за певним щомісячним платежем, як окремим щомісячним зобов`занням, яке є складовою частиною загального зобов`язання за кредитом, не тягне припинення поруки в цілому за усім кредитним зобов`язанням, визначеним щомісячними платежами.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції стягнув заборгованість на користь АТ «ОТП Банк», тобто фактично поклав на відповідачів обов`язок із виплати подвійного боргу, відхиляються колегією суддів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року вирішено питання щодо виправлення описки в постанові Дніпровського апеляційного суд від 18 жовтня 2022 року та, серед іншого, зазначено правонаступника АТ «ОТП Банк» - ТОВ «ОТП Факторинг України».

Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень та протиправно стягнув на користь позивача заборгованість в іноземній валюті, а саме у доларах США, проте вимоги щодо стягнення боргу повинні бути задоволені в гривневому еквіваленті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Отже, враховуючи те, що, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив стягнути заборгованість у доларах США, зазначаючи гривневий еквівалент, то зазначення такого еквівалента у гривнях у резолютивній частині судового рішення не свідчитиме, що заборгованість має бути погашена у гривнях, оскільки, як вказано вище, стягувачеві має бути перерахована сума в іноземній валюті.

Посилання заявника на те, що в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем були проведені виконавчі дії з виконання рішення місцевого суду від 24 листопада 2010 року та під час виконавчого провадження було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), що свідчить про те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду сума боргу була значно менша та повинна була бути стягнута в розмірі невиконаних зобов`язань, відхиляються колегією суддів, оскільки під час виконання судового рішення буде враховано вартість реалізованого предмета іпотеки.

Крім того, заявник не позбавлений права, у зв`язку з частковим виконанням судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, звернутися до суду з вимогами про визнання в частині виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович