Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №642/5883/16

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 642/5883/16-ц

провадження № 61-11223св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Харківська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року у складі судді Євтіфієва В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями та земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2003 року належить 5/6 частини будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

1/ 6 частини вказаного будинку з надвірними будівлями належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 672 кв. м.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 6668 розподілити житловий будинок відповідно до ідеальних часток не можливо.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визначити порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 1, зазначеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 6668, виділивши ОСОБА_1 у користування належні 5/6 частини:

- приміщення в житловому будинку літ. «А-1» житлову кімнату 1-5 площею 9,9 кв. м, житлової кімнати 1-7 площею 13,1 кв. м, хол 1-8 площею 10,1 кв. м;

- житлову прибудову літ. «А 4-1» коридор І площею 5,7 кв. м, коридор 1-9 площею 4,1 кв. м, санвузол 1-10 площею 7,1 кв. м, кухню 1-11 площею 12,8 кв. м, житлову кімнату 1-12 площею 19,6 кв. м;

- надвірні будівлі сарай літ. Б, погріб літ. В, навіс літ. 3, ворота № 6, огорожа № 7, огорожа № 8, вимощення 1.

Визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 6668 відповідно до належних сторонам часток:

- ОСОБА_1 як співвласнику 5/6 частки виділити в користування земельну ділянку площею 532 кв. м.

- ОСОБА_2 на 1/6 частки виділити в користування земельну ділянку площею 140 кв. м.

- частину земельної ділянки площею 8,0 кв. м залишити в загальному користуванні співвласників.

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності, виділення частки, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що йому належить 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадок за заповітом від 16 червня 1990 року.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 6668 виділити належну йому частку - 1/6 за фактичним користуванням цілком можливо.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на добудовану прибудову (літ. «А -2»), приміщення 2-1, кухню 2-2 житлова кімната площею 12,7 м ; 2-4 сходи, площею 2,3 кв. м; 2-5 хол площею 19,7 кв. м, 2-6 житлову кімнату площею 39,5 кв. м ; 2-7 коридор площею 3,5 кв. м; 2-8 комору площею 2,6 м; 2-9 житлову кімнату площею 16,5 кв. м; сходову клітину ІY площею 3,4 м; тамбур літ «а» площею 3,6 кв. м; гараж літ. «Г» розміром 7,35 м.х6,3-20 м; льох літ. «Д»; майстерню літ. «Ж» розміром 8,52x3,80 та переобладнану житлову кімнату 2-3 під підсобне приміщення площею 6,1 кв. м у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Провести виділ належної ОСОБА_2 1/6 частки житлового будинку літ «А-1» та житлової прибудови літ «А-2» та надвірних будівель за фактичним користуванням - 2-3 підсобне приміщення площею 6,1 кв. м; приміщення 2-1 кухню 2-2 житлову кімнату площею 12,7 кв. м; 2-4 сходи площею 2,3м2; 2-5 хол площею 19,7 м; 2-6 житлову кімнату площею 39,5 кв. м; 2-7 коридор площею 3,5 м; 2-8 комору площею 2,6 кв. м; 2-9 житлову кімнату площею 16,5 кв. м; сходову клітину ІY площею 3,4 кв. м, разом 112,6 кв. м на суму 566 544 грн, по надвірних будівлях літ. «а4» прибудова, «а5» тамбур, погріб «Д», гараж «Г», майстерню «Ж» на суму 107 132 грн, що становить 58/100 частини.

Визначити порядок користування земельною ділянкою в домоволодінні АДРЕСА_1 за першим варіантом експертного висновку від 11 грудня 2017 року № 6668 додаток № 3, при якому частина земельної ділянки площею 8 кв. м залишається в загальному користуванні. Першому співвласнику (5/6 частки) виділяється 514 кв. м земельної ділянки, що на 46 кв. м менше ніж припадає на його ідеальну частку, враховуючи загальне користування земельною ділянкою, першому співвласнику припадає в особисте користування 514 кв. м, у тому числі під будівлями. Другому співвласнику на 1/6 частку виділяється в користування 158 кв. м земельної ділянки, враховуючи спільне користування співвласників земельної ділянки, в особисте користування другому співвласнику виділяється 154 кв. м, у тому числі під будівлями.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківського виконавчого комітету, про визнання право власності, виділення частки, встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права власності, виділення частки, встановлення порядку користування земельною ділянкою об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 у користування на належні їй 5/6 частини:

-приміщення в житловому будинку літ. «А-1» житлову кімнату 1-5 площею 9,9 кв. м, житлову кімнату 1-7 площею 13,1 кв. м, хол 1-8 площею 10,1 кв. м;

-житлову прибудову літ. «А 4-1» коридор І площею 5,7 кв. м, коридор 1-9 площею 4,1 кв. м, санвузол 1-10 площею 7,1 кв. м, кухню 1-11 площею 12,8 кв. м, житлову кімнату 1-12 площею 19,6 кв. м;

-надвірні будівлі - сарай літ. «Б», погріб літ. «В», навіс літ. «3», ворота № 6, огорожа № 7, огорожа № 8, вимощення І.

Визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до належних сторонам частин:

-частина земельної ділянки площею 8,0 кв. м залишається в загальному користуванні співвласників.

ОСОБА_1 як співвласнику 5/6 частини виділяється в користування земельна ділянка площею 528 м, що на 28 кв. м (560 - 532) менше ніж припадає на ідеальну частку. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, то площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 51 кв. м (532-8*1/2), у тому числі під будівлями.

ОСОБА_2 , як співвласнику на 1/6 частини виділяється в користування земельна ділянка площею 136 кв. м, що на 28 кв. м (140 - 112) більше ніж припадає на ідеальну частку. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, то площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 4 кв. м (140 - 8*1/2), у тому числі під будівлями.

Межа розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянку від лінії забудови по АДРЕСА_1 , розділивши огорожу на відрізки з розмірами 10,55 м, 14,85 м, та ділянку загального користування 1,0 м, далі по лінії розподілу житлового будинку, далі від прибудови літ. «а5» по прямій лінії довжиною 1,15 м, потім наліво по прямій лінії довжиною 1,80 м, далі направо по прямій лінії довжиною 9,60 м до межі земельної ділянки, розділивши огорожу відрізки з розмірами 11,30 м і 11,20 м. Для доступу до прибудови літ. «а4» по лінії забудови необхідно улаштувати хвіртку.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок фактично розділений на частки, кожна з яких знаходиться в користуванні відповідного співвласника. Поділ спірного житлового будинку між сторонами відповідно до ідеальних часток є неможливим, тому порядок користування житловим будинком визначено з урахуванням фактичного користування.

Оскільки при вирішенні питання про порядок користування земельною ділянкою суд виходив з розмірів часток сторін у домоволодінні, тому порядок користування спірною земельною ділянкою встановлено за третім варіантом, зазначеним у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 6668, оскільки зазначений варіант більше за інші варіанти наближений до ідеальних часток співвласників.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд першої інстанції правильно виходив із розміру часток співвласників на час виникнення спільної часткової власності. Також суд першої інстанції правильно визначив порядок користування житловим будинком з урахуванням фактичного користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями та земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, виділення частки, встановлення порядку користування земельною ділянкою призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що ОСОБА_1 знесла частину надвірних будівель, які були у попереднього власника, а також знесла цегляну галерею, тобто її частка - 5/6 істотно змінилася та становить іншу частину, оскільки позивач не ставить питання про визнання за нею права власності на нові прибудови, встановити, яка частка узаконених домоволодінь їй належить, неможливо. Крім того, суди попередніх інстанцій позбавили ОСОБА_2 можливості облаштувати вигрібну яму.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить 5/6 частини будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2003 року, технічного паспорта.

Рішенням виконкому Ленінської районної у м. Харкові ради від 05 жовтня 2010 року № 431 вирішено зберегти та оформити раніше виконану житлову прибудову літ. «А 4-1» у домоволодінні АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою КП «Харківське міське БТІ» від 22 серпня 2014 року вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 672 кв. м, згідно з рішенням Ленінського РВК від 29 лютого 1956 року № 67.

З указаної довідки КП «Харківське МБТІ» вбачається, що при обстеженні будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , самочинно побудовані, перебудовані будівлі за вказаною адресою були відсутні.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщини від 16 червня 1990 року, зареєстрованому КП «Харківське міське БТІ» 03 липня 1990 № 27381 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності 28 липня 2016 року, реєстраційний номер 100.491.596.3101, належить частина будинку у розмірі 1/6, за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

До вказаної частки будинку відповідачем було добудовано новостворену нерухомість - частину житлового будинку - прибудову літ. «А2-2» та надвірні споруди - гараж «Г», майстерню «Ж», погріб «Д», частину житлового будинку літ. «А-1», житлову прибудову літ. «А -2» , сіни «А»; тамбур літ. «А5»; гараж літ. «Г», майстерню літ. «Ж».

Рішенням Ленінського районного виконкому від 05 жовтня 2010 року № 432 відповідачу наданий дозвіл на збереження та оформлення прибудов, переобладнань та надвірних будівель (технічний паспорт домоволодіння АДРЕСА_1 від 17 червня 2010 року).

Рішення про збереження об`єкта від 05 жовтня 2010 року № 432 відповідачем було одержане, але оформлення вказаних прибудов та перебудов не відбулося.

Згідно з довідкою від 14 березня 2016 року № 058/0/6-15 Комісією з питань топонімики та охорони історико-культурного середовища частину вул. Єлізарова , вирішено частину приєднати до

вул. Аляб`єва. Адресу АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 . Згідно з реєстру урбанонімів м.Харкова, затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 25 грудня 2002 року, для цього елементу вулично-дорожної мережі було внесено єдину назву «провулок Аляб`єва».

У справі призначена і проведена судова будівельно-технічна експертиза № 6668. Згідно з висновком експерта від 11 грудня 2017 року здійснити розподіл житлового будинку з ідеальних часток неможливо.

Експертом було запропоновано один варіант виділу житлового будинку і надвірних будівель за фактичним користуванням та три варіанти порядку користування земельною ділянкою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої, третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки поділ спірного житлового будинку між сторонами відповідно до ідеальних часток є неможливим, тому визначено порядок користування житловим будинком з урахуванням фактичного користування.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 Земельного кодексу України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Частиною другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вирішуючи справу суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, визначаючи порядок користування земельною ділянкою правильно виходив із розміру часток співвласників на час виникнення спільної часткової власності.

Доводи касаційної скарги про те, що суди позбавили ОСОБА_2 можливості облаштувати вигрібну яму, є безпідставними, оскільки листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів головне управління держпродспоживслужби в Харківської області від 30 травня 2018 року № 41/8285 зазначено, що згідно з вимогами пункту 2.22 «Державних санітарних норм і правил утримання території населених міст» від 17 березня 2011 року № 145, вигреби повинні бути віддалені від стін житлових та громадських будівель на відстані не менше 20 кв. м; пункту 2.21 - рідки відходи, що утворюються у житлових будинках, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах) лише за відсутністю централізованого водопостачання та водовідведення, пункту 2.24, - відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової діяльності, повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. У разі відсутності інженерних мереж міської каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше 500 м від найближчого колектора очисних вод, необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати грунтовим методам біологічного очищення стічних вод. Обладнання внутрішньо будинкової каналізації та каналізування об`єктів з відведення стічних вод у вигрібні ями забороняється.

Житлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приєднані до системи центрального водопостачання. Каналізування домоволодіння АДРЕСА_1 можливе на приватній каналізаційній мережі, що проходить по вул. Афанасієвській у м. Харкові .

Облаштування локальної очисної споруди (вигрібної ями) допустимо лише за відсутності можливості приєднатися до системи центрального водопостачання та водовідведення.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк