Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2021 року у справі №396/1253/20

Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 396/1253/20

провадження № 61-13141св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та про зміну черговості на спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23 липня 2003 року і до моменту смерті останнього проживали однією сім'єю як чоловік і дружина в будинку позивача.

ОСОБА_5 до моменту смерті, протягом тривалого часу знаходився в безпорадному стані та не працював, оскільки хворів на тяжку хворобу - рак легенів, а ОСОБА_1 тривалий час доглядала за ним, забезпечувала матеріально та морально, готувала їжу, прибирала та створювала відповідний побут.

Єдиним доходом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була заробітна плата позивача, яку вона отримувала в Малотимошівській сільській раді, займаючи посаду діловода, а також доходи від здачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_5 та позивача.

Крім того, після смерті ОСОБА_5 позивач зверталась до ОСОБА_6, який є орендатором земельної ділянки померлого, з проханням допомогти у похованні чоловіка та отримала кошти в розмірі 10 000,00 грн, за які придбала необхідні для поховання атрибути, організувала та оплатила транспорт і обід.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Фурманівсьої сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Перед своєю смертю ОСОБА_5 повідомив в присутності свідків про те, що зазначену земельну ділянку після своєї смерті він заповідає позивачу, оскільки вона доглядала за ним під час його хвороби, лікувала його, підтримувала морально та матеріально.

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Української Н. М. із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстав відсутності родинних зв'язків.

Крім того, позивачу стало відомо, що спадщина була прийнята рідною сестрою спадкодавця - ОСОБА_3.

Позивач вважала, що має право на спадкування за законом після смерті

ОСОБА_5 на рівні з спадкоємцями другої черги - його рідними сестрами, оскільки родичі першої черги відсутні.

ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім'єю

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 23 липня 2003 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1; визнати за

ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_5 у другій черзі спадкоємців за законом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт, проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, надавши їй право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_5 у другій черзі спадкування за законом.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 682,00 грн, по 841,00 грн з кожної.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, а позивач піклувалась про чоловіка під час його хвороби та матеріально забезпечувала його.

Суд першої інстанції визнав факт проживання однією сім'єю позивачки

ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5, лише в період з 01 січня 2004 року по день смерті останнього, з огляду на те, що положення Кодексу законів про шлюб та сім'ю України, який був чинний до 01 січня 2004 року не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Крім того, суд першої інстанції вважав, доведеним безпорадний стан ОСОБА_5 та факт здійснення опіки позивачкою над чоловіком, надання йому моральної та матеріальної допомоги.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задоволено.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 523,00 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, зокрема не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 перебував у безпорадньому стані та потребував сторонньої допомоги саме від позивачки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 755/8930/18, постанові Верховного Суду від 24 червня

2020 року в справі № 127/9778/17, постанові Верховного Суду від 09 грудня

2020 року в справі № 554/4064/17-ц, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 142/287/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

15 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3524087000:02:000:0214, яка розташована на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту серії КР № 35222.

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ОСОБА_6.

В спадкові права після смерті ОСОБА_5 вступила відповідач ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами ОСОБА_5, та є спадкоємцями другої черги спадкування за законом. Спадкоємці першої черги спадкування за законом відсутні.

Згідно інформаційної довідки № 131 виданої 31 липня 2020 року Фурманівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_5, був зареєстрований по АДРЕСА_2, але фактично проживав до дня смерті по АДРЕСА_1 разом із гр. ОСОБА_1 та вони вели спільне господарство. Зі слів ОСОБА_8 з померлим ОСОБА_5 проживали з 2003 року.

В період з 2017 року по 2019 рік ОСОБА_5 тяжко хворів на ВДТБ верхньої частини легень та помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки причина смерті: фіброзно каверзний туберкульоз легень.

З копій документів КНП "Новоукраїнська ЦРЛ" вбачається, що у виписках медичних карт вказана адреса ОСОБА_5 АДРЕСА_1, тобто за місцем проживання позивача, також в медичній документації зазначається, що ОСОБА_5 не працює.

ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_5.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України

і вказано, що "для набуття права на спадкування фізичною особою, яка

є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов:

а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування".

Для правильного застосування частини 2 статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був

у безпорадному стані. Кожна із указаних обставин справи має бути належним чином підтверджено доказами, які подаються сторонами згідно вимог ЦПК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Апеляційний суд установивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_9 у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді, допомоги та піклування, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. Оскільки апеляційним судом встановлено недоведеність позивачкою надання ОСОБА_9 допомоги, а відтак правильним також є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 755/8930/18, постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 127/9778/17, постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі № 554/4064/17-ц, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 142/287/18 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська