Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 428/3822/17

провадження № 61-10912св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 липня 2017 року у складі судді Журавель Т. С. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Авалян Н. М., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк» та/або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 20 000,00 грн зі сплатою 30 % річних за користування кредитом.

У зв'язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов'язань станом на 31 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 147 378,95 грн, що складається з: 20 002,31 грн - заборгованості за кредитом, 119 865,50 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 255,00 грн - заборгованості з пені та комісії, 250,00 грн - штрафу (фіксована частина), 7 006, 14 грн - штрафу (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року, позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 32 925, 67 грн заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2009 року б/н, яка складається з: 20 002,31 грн - заборгованості за кредитом, 12 668,36 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 255 грн - заборгованості за комісією, а також 493,87 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, то у нього виникла заборгованість зі сплати простроченого тіла кредиту, процентів та комісії за користування кредитом, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог щодо стягнення процентів у розмірі 30 %, оскільки довідка про умови кредитування містить розмір відсоткової ставки 2,5 % на місяць протягом всього строку існування заборгованості. Іншого розміру відсоткової ставки довідка, підписана відповідачем, не містить.

Відмовляючи у стягненні штрафу та пені, суд свій висновок мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів саме в розмірі 30 % та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ «КБ «ПриватБанк» аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 30 %, не з`ясували підстав обліку нарахування банком заборгованості за цією ставкою, та що збільшення розміру процентів передбачено умовами кредитного договору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Витребувано із Сєвєродонецького міського суду Луганської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 серпня 2009 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н, який складається з Заяви позичальника, Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умов і Правил надання банківських послуг.

Відповідно до Заяви позичальника від 28 серпня 2009 рокуб/н та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, складає 250,00 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «КБ «ПриватБанк», посилаючись на неналежне виконання позичальником кредитних зобов`язань, просило стягнути з відповідача заборгованість, яка, відповідно до наданого ним розрахунку, станом на 31 березня 2017 року становить 147 378,95 грн, що складається з: 20 002,31 грн - заборгованості за кредитом, 119 865,50 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 255,00 грн - заборгованості з пені та комісії, 250,00 грн - штрафу (фіксована частина), 7 006, 14 грн - штрафу (процентна складова), та судові витрати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суди встановили, що 28 серпня 2009 року сторони уклали кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві позичальника на отримання кредиту зазначено, що вона ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Пунктом 5.3 вказаних Умов установлено право банку змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Проте доказів, які б підтверджували, що саме із вказаними Умовами ознайомлена відповідач, підписуючи заяву позичальника, матеріали справи не містять.

У заяві позичальника від 28 серпня 2009 року домовленості сторін щодо збільшення процентної ставки немає.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині стягнення відсотків, виходячи з 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, передбачених у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем.

Доводи касаційної скарги ПАТ «КБ «ПриватБанк»зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції таухвали апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук